Самостійні роботи

Перелік тем для самостійного вивчення з дисципліни «Організація обліку на підприємствах малого бізнесу»

Таблиця 1

Інструкція до самостійної роботи №1

Тема: Сучасний розвиток малого бізнесу в Україні

Мета: Розглянути умови здійснення діяльності підприємствами малого бізнесу в Україні, сферу діяльності малих підприємств, переваги та недоліки малого бізнесу, труднощі та шляхи їх вирішення

Завдання до самостійної роботи:

знайти сучасну інформацію щодо умов здійснення діяльності підприємствами малого бізнесу в Україні, використовуючи методичні рекомендації.
підготувати реферат за знайденою інформацією обсягом до 4 листів.
за виконання самостійної роботи виставляється оцінка

Методичні рекомендації:

Знайдіть інформацію щодо діяльності малих підприємств в Україні. Показники, які можуть бути відображені у рефераті, це: сфера діяльності малих підприємств, розподіл чисельності малих підприємств по регіонам, чисельності працівників, зайнятих у сфері малого бізнесу, динаміка розвитку та основні показники діяльності малих підприємств,труднощі ведення бізнесу в умовах війни.

Оберіть на ваш погляд найбільш сучасну та цікаву інформацію, на її основі підготуйте реферат, зробіть висновки щодо сучасного розвитку малого бізнесу в Україні.

Тематичний контроль: Семінар №1.

Інструкція до самостійної роботи №2

Тема: Державна підтримка малого бізнесу

Мета: Розглянути основні закони України щодо малого бізнесу, діяльність державних та недержавних органів, об’єднань та фондів підтримки підприємництва.

Основні питання теми:

Закони України, які регулюють господарську діяльність підприємств.
Надбання Закону України «Про підприємництво».
Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні».
Державна підтримка в умовах воєнного стану.

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Які Закони України регулюють господарську діяльність підприємств?
Як Конституція України гарантує свободу підприємницької діяльності?
Які категорії громадян не допускається до заняття підприємницькою діяльністю?
Які є обмеження у здійсненні підприємницької діяльності?
Які є види державної підтримки бізнесу під час воєнного стану?

Методичні рекомендації:

Прочитайте уважно опорний конспект до кінця, не роблячи записів. Прочитайте питання для самоконтролю та знайдіть відповідь в опорному конспекті. Відповідайте на питання письмово, робіть повну відповідь, яка розкриває суть питання. Не забороняється наводити додаткову інформацію, знайдену власним пошуком, якщо вона відповідає темі питань.

Поточний контроль: семінарське заняття №1

Опорний конспект

1. Державна підтримка малого бізнесу знаходить відображення в таких основних законах України:

Конституція України;
Господарський кодекс України, затв. ЗУ від 16.01.2003р. №436-ІУ;
Цивільний кодекс України, затв. ЗУ від 16.01.2003р. №435-ІУ;
ПКУ: затв. ЗУ №2755-УІ від 2.12.10р. зі змінами;
ЗУ «Про підприємництво», затв. ВР від 07.02.1991р. №698-XII;
«Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні» від 22.03.12р. №4618-VІ;
ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» від 01.04.2022р. №2173-ІХ.
Постанова КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва» від 29.04.2022 р. №521
Постанова КМУ «Деякі питання фінансового забезпечення підтримки підприємництва, зокрема сільськогосподарських товаровиробників, в умовах воєнного стану» від 12.04.2022р. №438.

Державою гарантується свобода підприємницької діяльності (ст.42 Конституції України, ст. 43 ГКУ). Підприємництво в Україні здійснюється на підставі:

вільного вибору підприємцем видів діяльності;
самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, встановлення цін на продукцію і послуги згідно закону;
вільного найму робітників;
вільного розпорядження прибутком;
самостійного здійснення ЗЕД.

2. Закон України «Про підприємництво» визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Згідно з законом, підприємництво — це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконання робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Стаття 3 Закону визначає свободу підприємницької діяльності. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Стаття 4 Закону визначає обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.

Діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється відповідно до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів». Діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз іа розробленням, випробуванням, виробництвом і експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій — також і повними товариствами.

3. Важливе значення для підприємництва має також Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні» від 22.03.12р. №4618-VІ. У статті 4 визначені основні напрями державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні:

удосконалення та спрощення порядку ведення обліку в цілях оподаткування;
запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, що відповідають критеріям, встановленим у податковому законодавстві;
залучення суб’єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення постачання продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб;
забезпечення фінансової державної підтримки малих і середніх підприємств:
- часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб’єктів малого і середнього підприємництва;
- часткова компенсація лізингових, факторингових платежів;
- надання гарантії та поруки за кредитами суб’єктів малого і середнього підприємництва;
- надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи;
- надання позик на придбання і впровадження нових технологій;
- фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій.
сприяння розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва (до об’єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва належать бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноваційні бізнес-інкубатори, науково-технологічні центри, центри трансферу технологій, фонди підтримки малого підприємництва, лізингові компанії, консультативні центри, тощо);
гарантування прав суб’єктів малого і середнього підприємництва під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;
сприяння спрощенню дозвільних процедур та процедур здійснення державного нагляду (контролю), отримання документів дозвільного характеру для суб’єктів малого і середнього підприємництва та скороченню строку проведення таких процедур;
організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб’єктів малого і середнього підприємництва;
впровадження механізмів сприяння та стимулювання до використання у виробництві суб’єктами малого і середнього підприємництва новітніх технологій, а також технологій, які забезпечують підвищення якості товарів (робіт, послуг).

4. Урядові програми та ініціативи з підтримки бізнесу під час воєнного стану:

Компенсація роботодавцю витрат на оплату праці за кожну працевлаштовану особу з числа внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.
Тимчасове переміщення підприємств з постраждалих під час війни регіонів Українські підприємства, які знаходяться у зоні активних бойових дій, можуть отримати державну допомогу в переміщенні своїх потужностей до західних областей України.
Запущено офіційний сайт програми єРобота, на якому можна ознайомитись з умовами участі по кожному грантовому конкурсу та подати заявку на отримання гранту від держави. Ці гроші дадуть змогу кожному, хто має бажання, навички та план, запустити власну справу або розширити свій бізнес.
Конкурс грантів для органів місцевого самоврядування з підтримки малого та середнього підприємництва.
Офіс з розвитку підприємництва та експорту запустив оперативну платформу з актуальною інформацією для українських експортерів, які готові постачати свою продукцію за кордон в умовах війни та дати гідну відсіч всьому російському та білоруському у світі.
Працюють державні програми «Доступні кредити «5-7-9%», «Доступний фінансовий лізинг 5-7-9%» та надання кредитної підтримки на основі портфельних гарантій. Створена кредитна програма для компаній, які через агресію РФ потребують додаткового фінансування для реалізації експортних контрактів.
Зменшення податкового тягаря для підприємців та підприємств, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (3 група): з початку війни і до 1 серпня 2023 року ставка податку була зменшена з 5% до 2%.
Команда Державної регуляторної служби України запустила в роботу чат-бот @businessWar_bot, за допомогою якого підприємці можуть отримати консультацію.
Безкоштовні консультації для підприємців на порталі Дія.Бізнес.

Інструкція до самостійної роботи №3

Тема: Облікова політика малого підприємства

Мета: Розглянути та запам’ятати основні положення облікової політики малого підприємства

Основні питання теми:

Принципи, методи і процедур, використовувані для складання і надання фінансовій звітності.
Питання щодо організації бухгалтерського обліку.

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання до самоконтролю:

Що означає термін «облікова політика»?
Що включає в себе 1 розділ облікової політики «Напрями облікової політики»?
Які питання щодо організації бухгалтерського обліку вирішує підприємство?

Методичні рекомендації:

Поточний контроль: семінарське заняття №1.

Опорний конспект

1. Починаючи з 01.01.2000р. всім підприємствам, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, у тому числі і малим, необхідно вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність згідно Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику, яку закріплює в «Наказі про облікову політику», в якому виділяються такі розділи:

Розділ I. «Напрями облікової політики».
Розділ ІІ. «Заходи щодо організації бухгалтерського обліку».

Більшість принципів, методів і процедур, використовуваних для складання і надання фінансовій звітності, однозначно визначені П(С)БО і альтернативи їм бути не може. Такі принципи, методи і процедури застосовуються в обов'язковому порядку. Але є і такі, які в П(С)БО представлені в декількох варіантах, один або декілька з яких вибираються підприємством самостійно. Саме такий вибір і повинен бути зафіксований в розпорядчому документі, що визначає облікову політику підприємства. Так мале підприємство самостійно, або в межах, визначених у П(С)БО, визначає межу суттєвості; строк корисного використання об’єктів основних засобів, нематеріальних активів; критерій належності матеріальних активів до малоцінних необоротних активів; методи амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів; методи оцінки вибуття запасів; метод обліку транспортно-заготівельних витрат; метод визначення величини резервів сумнівних боргів; метод калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат; перелік пов’язаних сторін; методи оцінки активів та зобов’язань по операціях з пов’язаними сторонами, а також інші види облікових оцінок).

2. Питання організації бухгалтерського обліку відносяться до компетенції його власника (власників) або уповноваженої посадової особи.

У компетенцію підприємства входять питання щодо організації бухгалтерського обліку:

Форма організації бухгалтерського обліку, тобто обирає одну з можливих форм:
- — введення в штат підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
- — користування послугами фахівця з бухгалтерського обліку, зареєстрованого суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи;
- — ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
- — самостійне ведення бухгалтерського обліку і складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Для малих підприємств можливі всі варіанти форм організації бухгалтерського обліку.

Форма бухгалтерського обліку як певної системи регістрів обліку, порядку і способу реєстрації і узагальнення інформації в них. Обирають одну з можливих:
1. а) регістри бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356 «Про затвердження Методологічних рекомендацій з використання регістрів бухгалтерського обліку» (журнальна форма);
2. б) регістри бухгалтерського обліку для малих підприємств, затверджені наказом № 422 «Про затвердження Методологічних рекомендацій з використання регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами».
3. в) автоматизована форма бухгалтерського обліку — комп'ютерна бухгалтерська програма, що передбачає створення регістрів бухгалтерського обліку.
Встановлення правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.
Встановлення використання системи рахунків бухгалтерського обліку:
1. а) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291;
2. б) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 р. №186.
Встановлення системи і форми внутрішньогосподарчого (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій.
Організація податкового обліку. Якщо підприємство обирає сплату єдиного податку, це теж фіксується. Також визначаються види пільг, якими може користуватися підприємство.
Визначення права працівників на підписання бухгалтерських документів.
Встановлення порядку проведення інвентаризації активів і зобов'язань для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства. Указуються об'єкти інвентаризації, періодичність її проведення, склад комісії і тому подібне.

Інструкція до самостійної роботи №4

Тема: Спрощена форма бухгалтерського обліку. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами.

Мета: Вивчити регістри простої та спрощеної форми бухгалтерського обліку

Основні питання теми:

Проста форма бухгалтерського обліку.
Спрощена форма бухгалтерського обліку.

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Яким нормативним документом запропонована спрощена форма бухгалтерського обліку?
Скільки облікових регістрів застосовується при використанні спрощеної форми бухгалтерського обліку? Для обліку яких обʼєктів вони призначені?
З якою періодичністю складаються облікові регістри?
Що є узагальнюючим обліковим регістром при застосуванні спрощеної форми обліку?

Методичні рекомендації:

Прочитайте уважно опорний конспект до кінця, не роблячи записів. Знайдіть за посиланням «Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами: наказ Міністерства фінансів України від 25.06.2003р. №422», ознайомтесь з його змістом. Тільки після цього робіть письмові відповіді на питання для самоконтролю: прочитайте питання та знайдіть відповідь в опорному конспекті або у нормативному документі. Відповідайте на питання письмово, робіть повну відповідь, яка розкриває суть питання.

Поточний контроль: семінарське заняття №1

Опорний конспект

Міністерство фінансів України розробило і запропонувало для використання суб’єктами малого підприємництва регістри бухгалтерського обліку для малих підприємств, а також рекомендації по їх застосуванню. Форма даних регістрів, а також методичні рекомендації по їх застосуванню затверджені наказом №422 (Наказ має рекомендаційний характер, так як не пройшов реєстрацію у Мін. юстиції).

Регістри бухгалтерського обліку для малих підприємств побудовані з урахуванням введених з 2000 р. П(С)БО, в тому числі з урахуванням спрощених процедур визначення витрат діяльності, наведених у П(С)БО №25 та спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку. Форма використовується СМП і іншими організаціями, діяльність яких не направлена на ведення комерційної діяльності.

Сутність та склад простої форми обліку було розглянуто на практичному занятті №1.

2. Сутність та склад спрощеної форми

Спрощена форма передбачає використання таких регістрів:

Відомість 1-м для обліку грошових коштів та грошових документів в касі (рах.30) ти грошових коштів на рахунках в банках, коштів в дорозі (рах.31).
Відомість 2-м для обліку запасів.
Відомість 3-м для обліку розрахунків по оплаті праці та з дебіторами і кредиторами.
Відомість 4-м для обліку необоротних активів (рах.10) та їх зносу (рах.13), а також капітальних (рах.15) і фінансових інвестицій (рах.14, 35) і інших необоротних активів (рах.18).
Відомість 5-м, у якій обліковуються витрати (рах.84, 85), виробництво (рах.23), доходи (рах.70) і фінансові результати (рах.79, 44), власний капітал (рах.40) і забезпечення майбутніх витрат і платежів (рах.47).

Окремо ведеться Відомість 8 позабалансового обліку.

Будова регістрів спрощеної форми та порядок записів у них схожі з принципами будови журнально-ордерної форми. У Відомостях спрощеної форми поєднані хронологічний та систематичний облік, синтетичний та аналітичний облік.

Сума за будь-якою операцією відображається у відомості обліку за рахунком, що кредитується, у графі рахунку, що дебетується, та одночасно (за сумою операції або загальним підсумком оборотів за місяць) у відомості обліку за рахунком, що дебетується, із зазначенням кореспондуючого рахунка.

Залишки коштів за відомостями повинні бути зіставлені з відповідними даними первинних та зведених документів, на підставі яких були зроблені записи (звіт касира, банківські виписки тощо).

У відомостях вказується місяць, за який вони складаються.

Підсумкові записи із відомостей переносяться до Оборотно-сальдової відомості, яка використовується для узагальнення даних регістрів бухгалтерського обліку по кожному рахунку бухгалтерського обліку, так як при спрощеній формі обліку не передбачено ведення Головної книги.

Оборотно-сальдова відомість складається щомісячно і використовується для записів даних по дебету і кредиту кожного рахунку окремо. У ній відображаються і перевіряються обороти по рахунках, а також правильність складання регістрів бухгалтерського обліку. У відомості по вертикалі записують рахунки у зростаючому порядку, а по горизонталі – у порядку зростання номерів відомостей. Оборотно-сальдова відомість заповнюється перенесенням кредитових оборотів з регістрів бухгалтерського обліку в дебет відповідних рахунків в Оборотно-сальдовій відомості.

Інструкція до самостійної роботи №5

Тема: Характеристика груп єдиного податку

Мета: Ознайомитись з характеристикою груп єдиного податку, умовами перебування на відповідній групі єдиного податку.

Основні питання теми:

Перша група платників єдиного податку
Характеристика другої групи
Ознаки третьою групи платників ЄП
Умови перебування на четвертій групі платників ЄП
Види діяльності, які не надають змоги перебувати на єдиному податку

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Які види діяльності дозволені для платників ЄП 1 групи?
Наведіть приклади побутових послуг населенню, якими користуєтесь/доводилось користуватись вам або вашій родині?
Якими видами діяльності дозволено займатись, перебуваючи на 2 групі оподаткування єдиним податком?
Надання якого виду послуг недозволено для платників ЄП 2 групи?
Які з груп платників єдиного податку не мають найманих осіб?
Які умови перебування на єдиному податку 4 групи для юридичних осіб?
Чому, на вашу думку, виділений перелік видів діяльності, які забороняють перебуванню на єдиному податку?

Методичні рекомендації:

Прочитайте уважно опорний конспект до кінця, не роблячи записів. За бажанням ознайомтесь зі ст. 291-296 Податкового кодексу України. Прочитайте питання для самоконтролю та продумайте відповідь. Відповідайте на питання письмово, робіть повну відповідь, яка розкриває суть питання.

Поточний контроль: семінарське заняття №1

Опорний конспект

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, поділяються на такі групи:

Таблиця 4

* При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку — фізичною особою, не враховуються працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

Побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються такі види послуг:

виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту взуття;
виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;
виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням;
виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;
виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;
виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;
виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням;
додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;
виготовлення та в'язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту трикотажних виробів;
виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;
виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів;
виготовлення меблів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;
виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням;
технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури;
послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;
послуги з ремонту годинників;
послуги з ремонту велосипедів;
послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;
виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;
виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;
послуги з ремонту ювелірних виробів;
прокат речей особистого користування та побутових товарів;
послуги з виконання фоторобіт;
послуги з оброблення плівок;
послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;
послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів;
вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;
послуги перукарень;
ритуальні послуги;
послуги, пов'язані з сільським та лісовим господарством;
послуги домашньої прислуги;
послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням.

Не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп:

суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

фізичні та юридичні особи - нерезиденти
банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, страхові компанії, інші фінансові установи
діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);
обмін іноземної валюти;
виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування";
діяльність з управління підприємствами;
діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

та інші згідно ПКУ.

Інструкція до самостійної роботи №6

Тема: Складання та подання декларації платника єдиного податку

Мета: Ознайомитись з порядком складання та подання декларації платника єдиного податку

Основні питання теми:

Строки подання декларації та сплати єдиного податку
Складові податкової декларації та порядок їх заповнення

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Які існують терміни подання податкової декларації для 1-3 груп платників єдиного податку?
З яких частин складається Декларація?
Які пільги передбачені у сплаті єдиного податку та ЄСВ для платників єдиного податку на час дії воєнного стану?

Методичні рекомендації:

Прочитайте уважно опорний конспект до кінця, не роблячи записів. За бажанням ознайомтесь Наказом МФУ від 19.06.2015 № 578. Читаючи опорний конспект, розгляньте бланк основної частини податкової декларації, для цього перейдіть за посиланням: https://mof.gov.ua/storage/files/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA%202_%20%D0%94%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA.XLS Прочитайте питання для самоконтролю та продумайте відповідь. Відповідайте на питання письмово, робіть повну відповідь, яка розкриває суть питання.

Поточний контроль: семінарське заняття №1

Опорний конспект

1. Строки подання декларації та сплати єдиного податку

Податкова декларація платника єдиного податку подається за формою, яка затверджена наказом Мінфіну від 19.06.2015 № 578.

Таблиця 6

* у ФОП 1-2 групи є можливість не сплачувати єдиний податок з 1 квітня 2022 року до закінчення воєнного стану (підстава – пп. 9.1 підрозд. 8 Перехідних положень ПК). У такому разі сума податку за квартал буде меншою або нульовою. З 1 серпня 2023 року обов’язок сплати єдиного податку поновився (підстава – оновлення абз. 1 п. 9 підрозд. 8 Перехідних положень ПК);

** якщо останній день припадає на вихідний або святковий день, то тоді день сплати податку /подачі декларації переноситься на операційний день, що настає за вихідним або святковим днем (абз. 13 п. 57.1 ПК, п. 49.20 ПК);

*** діють винятки, коли звітним періодом стає квартал:

ФОП перевищує граничний обсяг доходу за даними Книги обліку доходів (і витрат);
ФОП приймає рішення про перехід у групу 3;
ФОП відмовляється від спрощеної системи та переходить на загальну.

1. Податкова декларація платника ЄП складається з:

основної частини;
Додатка 1 «Відомості про суми нарахованого ЄСВ». Більшість ФОП під час воєнного стану користується звільненням, а тому ЄСВ не нараховують і Додаток 1 не заповнюють;
Додатка 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік». Стосується лише тих підприємців, які є власниками, орендарями, користувачами земельних ділянок, у т.ч. на умовах емфітевзису, віднесених до сільськогосподарських угідь (див. пп. 14.1.142 ПК).

Всі платники ЄП заповнюють у основній частині декларації заголовну частину та розділ І. Також заповнюється один з розділів, який відповідає групі платника податку (або декілька, якщо була зміна групи впродовж року), а саме:

розділ ІІ – для групи 1;
розділ ІІІ – для групи 2;
розділ IV – для групи 3.

Всіма платниками податку заповнюються:

розділ V – щодо визначення податкових зобов’язань з єдиного податку заповнюється також всіма платниками ЄП;
розділ VIІ – щодо розрахованої суми ЄСВ, але тільки у річній декларації.

Щодо розділу VI, то його заповнюємо лише у ситуації виправлення помилок, тобто при подачі уточнюючої декларації чи при виправленні помилки за даними звітного (податкового) періоду.

Також у основній частині ще є розділ VII декларації – у ньому наводяться зобов’язання зі сплати ЄСВ за даними звітного року. Цей розділ, який складається всього лише з одного рядка заповнюється просто як сума помісячних зобов’язань з ЄСВ, порахованих у Додатку 1 Декларації.

Серед інших особливостей форми декларації (обновленої Наказом № 394):

поле 8 «Особливі відмітки», яке заповнюється при припиненні діяльності або переході на загальну систему оподаткування;
спеціальна відмітка про подачу Додатка 1 (ЄСВ). За звичайних обставин її слід зробити лише в декларації за рік;
спеціальна відмітка про подачу Додатка 2 (МПЗ). Стосується лише тих, хто заповнює даний додаток.

Загальні правила заповнення податкової декларації з єдиного податку такі:

якщо дані відсутні – в електронній формі залишаємо комірку порожньою, а в паперовій – ставимо прочерки;
заповнюємо виключно українською мовою;
виправлення не допускаються взагалі;
заповнюємо показники декларації – у гривнях з копійками.

Інструкція до самостійної роботи №7

Тема: Порядок оформлення касових операцій

Мета: Вивчити вимоги щодо документального оформлення первинних документів з обігу готівки на підприємстві

Основні питання теми:

Документальне оформлення приймання готівки в касу.
Документальне оформлення приймання готівки з каси.
Здавання виручки до банку.
Перевірка касиром касових ордерів під час їх одержання та зберігання касових документів.

Завдання до самостійної роботи: ознайомитись з матеріалом опорного конспекту або Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (розділ 3) та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Як документально оформлюється приймання готівки в касу?
Що є документами на видачу готівки? Ким вони підписуються?
Як касир оформлює видачу готівки, в тому числі фізичним особам, яких немає в штатному розписі установи?
Як документально оформлюється приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку?
Як касир оформлює видаткові відомості після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці?
Як оформлюються касові документи для їх зберігання?

Методичні рекомендації:

Прочитайте уважно опорний конспект до кінця, не роблячи записів. За бажанням прочитайте «Положення про ведення касових операцій у національній валюті. Постанова Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148. Розділ ІІІ.» Прочитайте питання для самоконтролю та знайдіть відповідь в опорному конспекті або в Положенні. Відповідайте на питання письмово, робіть повну відповідь, яка розкриває суть питання.

Поточний контроль: семінарське заняття №2

Опорний конспект

Розділ ІІІ. Положення про ведення касових операцій у національній валюті

23. Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів (пластикові картки або через смартфон), іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Касові документи можуть бути паперовими або електронними. Електронні касові документи повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства України у сфері електронного документообігу.

Працівник установи/підприємства для підписання електронного касового документа зобов’язаний використовувати кваліфікований електронний підпис.

24. Фізична особа-підприємець для підписання електронного касового документа має право використовувати кваліфікований електронний підпис/удосконалений електронний підпис.

Фізична особа для підписання електронного касового документа має право використовувати кваліфікований електронний підпис/удосконалений електронний підпис/простий електронний підпис.

Суб’єкт господарювання має право використовувати кваліфіковану електронну печатку банку/удосконалену електронну печатку як додатковий реквізит електронного касового документа.

25. Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.

26. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Підпис керівника установи/підприємства на видаткових касових ордерах не обов'язковий, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках є його дозвільний напис.

27. Касир вимагає пред'явити паспорт/е-паспорт або інший документ, що посвідчує особу, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Одержувачі пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.

Видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі, якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки фізичним особам, яких немає в штатному розписі установи/підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Підприємства, фізичні особи-підприємці, які відповідно до законодавства України приймають до обслуговування електронні платіжні засоби (пластикові картки) та проводять розрахунки із застосуванням РРО і надають держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки з друкуванням квитанції платіжного термінала (або розрахункового документа), реєструють у встановленому порядку такі операції в розрахункових документах РРО або РК.

28. Касир проводить видачу готівки тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.

Видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, особам, які з поважних причин не мають змоги поставити підпис власноручно. У видатковому касовому ордері після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку, а в разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис "За довіреністю". Довіреність або нотаріально засвідчена копія довіреності залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

29. Приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Вилучення готівки з місця здійснення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або РК для здавання її до банку оформляється відповідними чеками РРО із виконанням операції "службова видача".

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку та є підтвердженням оприбуткування готівки в касі суб'єктів господарювання, є:

квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, підписана відповідальними особами банку та засвідчена відбитком печатки банку (за потреби);
квитанція/чек банкомата чи програмно-технічного комплексу самообслуговування;
супровідний касовий ордер до сумки з цінностями;
чек платіжного термінала в разі проведення інкасації коштів у режимі реального часу з використанням платіжних терміналів.

30. Виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром установи/підприємства за видатковими касовими ордерами, складеними на кожного одержувача чи за видатковими відомостями.

Дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, робиться на титульній сторінці видаткової відомості із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).

Одноразові видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, окремим особам проводяться за видатковими касовими ордерами.

31. Касир зобов'язаний після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за видатковими відомостями:

у видатковій відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити відбиток штампа або зробити напис "Депоновано";
скласти реєстр депонованих сум;
у кінці видаткової відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за видатковою відомістю і засвідчити напис своїм підписом. Якщо готівка видавалася не касиром, а іншою особою, то на відомості додатково робиться напис "Готівку за відомістю видав (підпис)";
здійснити запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією видатковим касовим ордером на фактично видану суму за видатковою відомістю.

Бухгалтер здійснює перевірку записів, зроблених касирами у видаткових відомостях та здійснює підрахунок виданих і депонованих за ними сум. Депоновані суми, що підлягають здаванню в банк, оформляються шляхом складання одного загального видаткового касового ордера.

32. Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості заповнюються бухгалтером (відповідальною особою установи/підприємства, на яку покладено обов'язок з оформлення цих документів) у будь-який спосіб, який забезпечив би належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, які вносять або одержують готівку, забороняється.

Приймання і видача готівки за касовими ордерами проводиться тільки в день їх складання.

Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються.

Реквізити у видатковому ордері "Одержав", "Дата", "Сума", "Підпис одержувача", дані документа, що засвідчує особу отримувача та в прибутковому ордері "Прийнято від" не заповнюються в касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених установою/підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, електронними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі). Інші реквізити в касових ордерах та видаткових відомостях є обов'язковими до заповнення.

33. Прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості.

Бухгалтер (відповідальна особа установи/підприємства, на яку покладено обов'язок з оформлення цих документів) має право здійснювати реєстрацію касових ордерів і видаткових відомостей за допомогою комп'ютерних засобів, які забезпечують формування і роздрукування відповідних касових документів. У документі "Вкладний аркуш журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів", який формується і роздруковується за відповідний день, забезпечується формування даних для обліку руху коштів.

34. Касир під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей зобов'язаний перевірити:

наявність і справжність на документах підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника установи/підприємства або осіб, які ним уповноважені;
правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів;
наявність перелічених у документах додатків.

Касир повертає документи для оформлення в разі невиконання хоча б однієї із вимог, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 34 розділу III цього Положення.

Касові ордери або видаткові відомості після їх одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах проставляється відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).

35. Касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, формуються в справи відповідно до номенклатури справ та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов'язок щодо їх зберігання.

Касові документи виносяться з приміщення установи/підприємства тільки за письмовим дозволом керівника або головного бухгалтера. До кінця робочого дня такі документи обов'язково повинні бути повернуті до приміщення установи/підприємства.

36. Для позначення сум національної грошової одиниці гривні в касових документах може використовуватись її графічний знак - " p472048n253 ".

Інструкція до самостійної роботи №8

Тема: Реєстратори розрахункових операцій: обов’язок застосування та порядок використання

Мета: Вивчити поняття РРО/ПРРО, вимоги щодо обов’язковості їх використання, порядок реєстрації та програмування.

Основні питання теми:

РРО та ПРРО
Обов’язок використовувати РРО та ПРРО
Реєстрація РРО у податкових органах
Програмування РРО
Порядок роботи з РРО/ПРРО

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Дайте визначення РРО.
Які існують види реєстраторів розрахункових операцій?
Що таке Програмний реєстратор розрахункових операцій?
Для яких господарських операцій є обов’язковим застосування РРО?
В чому полягає реєстрація РРО/ПРРО у податкових органах?
На які показники програмуються РРО/ПРРО?

Методичні рекомендації:

Поточний контроль: семінарське заняття №2

Опорний конспект

1. РРО та ПРРО.

Реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) – термін в українському законодавстві, що визначає фіскальний касовий апарат як засіб державного контролю за обігом безготівкових і готівкових коштів, обліком товарів, реєстрацією наданих послуг та розрахунковими операціями.

Визначення та використання реєстраторів регламентується Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

До Реєстраторів розрахункових операцій відносять кілька видів електронних пристроїв:

електронний контрольно-касовий апарат;
електронний контрольно-касовий реєстратор;
вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор;
комп’ютерно-касова система;
електронний таксометр;
автомат з продажу товарів (послуг).

Новим видом РРО є Програмний реєстратор розрахункових операцій (далі – ПРРО).

Функцію ПРРО зможе виконувати будь-який ґаджет (планшет, смартфон тощо), на який встановлено відповідне програмне забезпечення, що дозволить такому пристрою виконувати фіскальні функції та мати безперервний доступ до Інтернету.

ПРРО видають електронні чеки та передають інформацію по кожній операції на сервер Державної податкової служби.

Фактично ПРРО є програмою, що дозволяє працювати з телефона, планшета чи комп’ютера, використовуючи всі можливості класичного касового апарату, і додаючи до нього ряд переваг.

Зокрема, ПРРО швидші у плані їхнього оформлення, оперативно проводять фіскалізацію, не потребують технічного обслуговування та простіше оновлюються відповідно до частих законодавчих змін.

Загалом РРО більше підходить для «традиційних» бізнесів. Основними перевагами є:

цільове використання апарату;
елемент контролю і дисципліни працівників;
сервісний центр виступає на захист ФОП перед податковою;
ймовірність крадіжки апарату низька.

Натомість ПРРО зручніший для нових ринків сфери послуг (наприклад, ІТ), а також для тих, хто має комерційний проєкт і немає прямого контакту з клієнтами.

Також ПРРО значно мобільнішим та портативнішим у використанні.

2. Обов’язок використовувати РРО та ПРРО.

З 1 січня 2022 року набула чинності законодавча вимога до суб’єктів господарювання щодо обов’язковості (за деякими винятками) використання реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до норм Закону (стаття 3), застосування РРО є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання (зокрема ФОП, крім ФОП – платників єдиного податку першої групи), незалежно від обраної системи оподаткування, незалежно від обсягу доходу, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, платіжними картками (зокрема, за допомогою інтернет-еквайрингу) та які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту; реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров'я; реалізацію ювелірних і побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Хто може не застосовувати РРО?

Той же закон визначає, хто з суб’єктів господарювання може не застосовувати РРО у своїй діяльності. Це – платники єдиного податку першої групи. До них належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню.

РРО також можна не використовувати при:

здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва;
виконанні банківських операцій;
продажу проїзних і перевізних документів на залізничному й авіаційному транспорті;
продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок;
квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів;
здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках;
продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50% загального товарообігу;
продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів;
страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу;
при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів тощо.

3. Реєстрація РРО у податкових органах

Законодавство зобов'язує поставити касовий апарат на облік. Процедуру реєстрації врегульовано наказом Мінфіну «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій» від 14.06.2016 р. № 547.

Програмний реєстратор розрахункових операцій реєструється на окрему господарську одиницю (підприємство, ФОП), реквізити якої зазначаються у розрахунковому документі (чеку).

Усі касові апарати, що підлягають реєстрації в ДПС, повинні бути внесені в державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій. Під час реєстрації кожному РРО фіскальним сервером ДПС автоматично формується та присвоюється фіскальний номер. Крім того, необхідно укласти договір на сервісне обслуговування з Центром сервісного обслуговування – без цього не відбудеться реєстрація у податковій.

Обов’язковій реєстрації підлягають також ПРРО.

Фіскальний номер ПРРО не змінюється у разі перереєстрації ПРРО, внесенні змін у дані про ПРРО і зберігається за ПРРО до дати скасування його реєстрації.

4. Програмування РРО/ПРРО

В РРО/ПРРО програмуються:

Товари і послуги, код, назва, ціна, кількість, відділ, група, податок, штрих-код.
Початкове і кінцеве повідомлення в чеку. У шапці чека зазначаються такі дані як: назва організації, адреса встановлення касового апарату, ІПН та фіскальний номер касового апарату присвоюється ДПС. У кінцевому повідомленні можна вказати довільний текст або рекламний девіз.
Касири. У чеку буде вказуватися прізвище касира, який здійснив реєстрацію продажу.
Відділи, групи. Набагато зручніше працювати з товарами, які згруповані по відділах або товарних групах. Це полегшує пошук товару в загальному списку, і робить можливим отримання окремих звітів по різних відділах.

5. Порядок роботи з РРО/ПРРО

Електронні звіти передаються на сервер податкової через зв'язок, дротовий або бездротовий. Від типу зв’язку залежатиме і модель касового апарату.

Касир, що здійснює розрахункові операції засобами такого ПРРО, має засвідчувати відкриття зміни, проведення розрахункової операції шляхом накладання на повідомлення про відкриття зміни, розрахунковий документ/Z-звіт свого електронного підпису або електронної печатки суб’єкта господарювання, на якого зареєстровано ПРРО.

У разі отримання оплати за замовлений споживачем товар (через Інтернет) у позаробочий час, яка здійснена з використанням електронного платіжного засобу (ЕПЗ) продавця, РРО/ПРРО слід застосовувати на підставі виписки фінансової установи про надходження коштів не пізніше наступного робочого дня, з дотриманням хронології здійснення розрахункових операцій.

Чи можлива без РРО/ПРРО роздрібна торгівля на території села, селища?

Суб’єкти підприємницької діяльності зокрема фізичні особи – підприємці, які сплачують єдиний податок, мають право здійснювати розрахунки без застосування РРО та/або ПРРО з використанням КОРО (книга обліку розрахункових операцій) при здійсненні роздрібної торгівлі на території села, селища товарами (крім підакцизних товарів).

Однак це правило не діє, якщо роздрібна торгівля здійснюється в торговельному об’єкті, в якому також здійснюється торгівля підакцизними товарами; фізичними особами – підприємцями також здійснюється дистанційна торгівля, зокрема, через Інтернет або ж сільськими, селищними, міськими радами прийнято рішення про обов’язкове застосування на території села РРО та/або ПРРО.

Інструкція до самостійної роботи №9

Тема: Організація розрахунків платіжними корпоративними картками

Мета: Вивчити призначення корпоративних пластикових карток та організацію їх обліку

Основні питання теми:

Використання платіжної корпоративної картки.
Облік руху коштів за картками.
Бухгалтерський облік руху коштів за картрахунком.

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Що являє собою пластикова картка?
Які розрахунки можна здійснювати за допомогою корпоративної картки?
На яких субрахунках ведеться бухгалтерський облік руху коштів за корпоративними картками?

Методичні рекомендації:

Поточний контроль: семінарське заняття №2

Опорний конспект

1. Пластикова картка являє собою пластинку з нанесеною магнітною смугою, або вмонтованою мікросхемою, яка містить ключ до спеціального карткового рахунка в банку. За паперової технології продавець за допомогою спеціального терміналу зчитує інформацію з картки, здійснює авторизацію (через особливу лінію зв'язується з процесинговим центром, в якому зберігається докладна інформація про стан рахунка), і виявляє можливість оплати покупки.

Останнім часом все більшого поширення знаходять розрахунки платіжними корпоративними картками. Платіжна картка — спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки. Платіжна корпоративна картка використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. З їх допомогою можна здійснювати розрахунки:

— за відрядження (готель, замовлення і оплата проїзних квитків, оренда автомобіля тощо);
— за куплені будь-які активи та за виконані роботи і послуги;
— за представницькими витратами (офіційні прийоми, оплата культурних програм, оплата послуг перекладачів).

Використання корпоративних карток дає змогу підприємству:

— мати цілодобовий доступ до рахунка підприємства;
— спростити роботу каси та бухгалтерії;
— зменшити операційні витрати;
— відмовитись від закупівлі валюти при закордонних відрядженнях;
— замінити чекову книжку на "електронний гаманець";

2. Для обліку руху коштів за картками не відкривається спеціальний рахунок, а знята готівка або перерахування коштів відображається на поточному рахунку. В організації розрахунків корпоративними картками на підприємстві можна виділити наступні етапи:

— отримання корпоративних карток та конвертів до них з ПІН-кодами;
— оприбуткування корпоративних карток на позабалансовому рахунку;
— організація обліку видачі та повернення корпоративних карток у бухгалтерії;
— організація обліку руху коштів за корпоративними картками.

3. Для організації обліку руху коштів за корпоративними картками вводяться на рахунку 311 субрахунки другого порядку, наприклад: 3111 — поточний рахунок, 3112 — картрахунок.

Використання коштів з платіжної картки, або зняття готівки з картрахунку вважаються видачею коштів під звіт і потребують складання авансового звіту особи, яка користувалась корпоративною карткою з доданням оригіналів документів, що підтверджують використання підзвітних сум. Дані авансових звітів, що користувались картрахунком мають збігатися з виписками банку.

Аналітичний облік руху карток організовують на позабалансовому субрахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні".

Інструкція до самостійної роботи №10

Тема: Облік транспортно-заготівельних витрат

Мета: Вивчити поняття, облік та порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат

Основні питання теми:

Поняття транспортно-заготівельних витрат
Розподіл транспортно-заготівельних витрат

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю. Записати у конспект формулу для розподілу ТЗВ по вибулим запасам та найменування їх складових. Накреслити таблицю з завданням у конспекті. Виконати завдання по формулам.

Питання для самоконтролю:

Визначити поняття транспортно-заготівельних витрат.
Який порядок обліку ТЗВ в системі рахунків?
Який порядок розподілу ТЗВ між вибулими запасами? (записати формули, пояснення їх складових та виконати завдання).

Методичні рекомендації:

Прочитайте уважно опорний конспект до кінця, не роблячи записів. Прочитайте питання для самоконтролю та знайдіть відповідь в опорному конспекті. Відповідайте на питання письмово, робіть повну відповідь, яка розкриває суть питання. Накреслити таблицю з завданням у конспекті. За формулами розподілу ТЗВ визначити невідомі складові таблиці.

Поточний контроль: семінарське заняття №2

Опорний конспект

1. До транспортно-заготівельних витрат (далі – ТЗВ) відносяться витрати на заготівлю запасів, оплата за навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів всіма видами транспорту до місця їх використання, страхування ризиків транспортування.

ТЗВ включається в собівартість придбаних запасів або відображається на окремому субрахунку рахунку обліку запасів.

Субрахунок ТЗВ є регулюючим доповнюючим рахунком по відношенню до рахунків обліку запасів:

загальний план рах.: Сировина і матеріали 2011, ТЗВ 2012 або 201/ТЗВ;
спрощений: 20/ТЗВ або аналітичні рахунки аналогічно до загального плану рахунків.

2. Розподіл транспортно-заготівельних витрат

Якщо ТЗВ відображаються на окремому субрахунку, то вони підлягають щомісячному розподілу між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця та сумою вибулих запасів за звітний місяць.

Сума ТЗВ по вибулим запасам розраховуються за формулою:

ТЗВв = К ∙ МЦв, грн.

де:

К – коефіцієнт розподілу транспортно-заготівельних витрат;
МЦв – вартість вибулих МЦ у звітному періоді.

Формула

де:

ТЗВп, ТЗВпр – відповідно залишок ТЗВ на початок звітного місяця та сума ТЗВ по запасам, які надійшли;
МЦп, МЦпр - відповідно залишок МЦ на початок звітного місяця та вартість МЦ які надійшли.

Завдання: розподілити ТЗВ по вибулим запасам та підрахувати необхідні значення.

Виробниче підприємство протягом місяця використало матеріали для виробництва продукції та для реалізації на сторону.

Вартість матеріалів на початок – 1500 грн. Протягом місяця отримано матеріалів на суму 21500грн. Сума ТЗВ на початок місяця 115,00 грн., за місяць – 2125 грн. Вибуло матеріалів за місяць на 5700 грн., в т. ч. на виробництво – 3800 грн.. реалізовано – 1900 грн. Підприємство для обліку ТЗВ використовує окремий субрахунок.

Таблиця 7

Інструкція до самостійної роботи №11

Тема: Облік торгової націнки

Мета: Ознайомитись з загальним поняттями щодо торговельних операцій, товарів, вивчити поняття торгової націнки та порядок оцінки товарів за методом «ціна продажу».

Основні питання теми:

Загальне поняття щодо торговельної діяльності та товарів.
Торгова націнка.
Оцінка вибулих товарів за методом «ціни продажу».

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю. Виписати формули для розрахунку собівартості реалізованих товарів за методом «Ціни продажу».

Питання для самоконтролю:

Які активи називають товарами?
Чим оптова торгівля відрізняється від роздрібної?
Яке призначення торгової націнки?
Який рахунок обліку торгової націнки у загальному та спрощеному рахунках?
Який порядок розрахунку собівартості реалізованих товарів за методом «Ціни продажу»?

Методичні рекомендації:

Прочитайте уважно опорний конспект до кінця, не роблячи записів. Прочитайте питання для самоконтролю та знайдіть відповідь в опорному конспекті. Відповідайте на питання письмово, робіть повну відповідь, яка розкриває суть питання. Запишіть формули, поясніть їх складові.

Поточний контроль: семінарське заняття №2

Опорний конспект

1. Загальне поняття щодо торговельної діяльності та товарів.

Торговельна діяльність здійснюється у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері.

Оптова торгівля передбачає діяльність, пов'язану з придбанням та відповідною підготовкою товарів для наступної їх реалізації підприємством роздрібної торгівлі або іншим суб'єктом підприємницької діяльності.

Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого, некомерційного використання. Роздрібний продаж товарів здійснюється в основному за готівкові розрахунки населенню з використанням електронних касових апаратів та товарно-касових книг.

Під товарами розуміють активи, що придбані підприємством з метою подальшого продажу.

Облік товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, ведеться на рахунку №28 "Товари", а при використанні спрощеного Плану рахунків - №26 «Готова продукція», субр.262 «Товари»(аналіт. рахунки: 2621 «Товари на складі», 2622 «Товари в торгівлі»). Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства й організації, а також підприємства громадського харчування.

Малі підприємства, що займаються оптовою торгівлею, облік товарів можуть вести або в покупних, або в продажних цінах. У випадку обліку товарів в продажних цінах обов’язково необхідно окремо обліковувати торгову націнку. Якщо МП займається роздрібною торгівлею, облік товарів воно повинно вести тільки в продажних цінах.

2. Торгова націнка - це різниця між купівельною та продажною (роздрібною) вартістю товарів. Використовують пасивний (контрактивний) субрахунок №285 "Торгова націнка" (субр.264 спрощеного Плану рахунків).

На кредиті субрахунка №285 (№264) відображається збільшення суми торгових націнок, на дебеті – зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари відображається на дебеті субрахунка №285 (№264) та на кредиті субрахунка №282 (№2622) «Товари в торгівлі» або методом сторно.

Збільшення суми торгових націнок:

Д субр. № 282 "Товари в торгівлі" (№2622)

К субр. № 285 "Торгова націнка" (№264)

Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари:

Д субр. № 285 "Торгова націнка" (№264)

К субр. № 282 "Товари в торгівлі"(№2622).

Сальдо за всіма субрахунками рахунка "Товари" включається у звітність у згорнутому вигляді. Питання: за якою вартістю відображаються товари у звітності - ?

3. Оцінка вибулих товарів за методом «ціни продажу».

Оцінка за цінами продажу заснована на використанні середнього % торгової націнки на товари. Цей метод використовують підприємства, які мають значну та різноманітну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки.

Собівартість реалізованих товарів розраховується як різниця між продажною вартістю товарів та сумою торгової націнки на ці товари:

Среал.=Треал.-ТНреал., грн.

Сума торгової націнки на реалізовані товари розрах. як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів та середнього % торгової націнки:

ТНреал= Треал. ∙ %ТН, грн.

Формула

де:

ТНп – залишок торгових націнок на початок звітного місяця , грн.;
ТНпр – сума торгової націнки на отримані протягом місяця товари, грн.;
Тп – продажна вартість залишку на початок місяця товарів, грн.;
Тпр – продажна вартість отриманих товарів.

Самостійна робота №12

Тема: Нарахування амортизації необоротних активів згідно ПКУ

Мета: Вивчити об’єкти амортизації, мінімально допустимі строки їх корисного використання, методи амортизації.

Основні питання теми:

Відомості про обʼєкти необоротних активів, що не підлягають амортизації.
Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів.
Строки нарахування амортизації нематеріальних активів.

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Які обʼєкти основних засобів або нематеріальних активів не підлягають амортизації?
Якими методами нараховується амортизація основних засобів та нематеріальних активів?
Як підприємство використовує мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів?
Згідно чого в ПКУ визначаються строки нарахування амортизації нематеріальних активів?

Методичні рекомендації:

Прочитайте уважно опорний конспект до кінця, не роблячи записів. За бажанням ознайомтесь зі змістом статті 138.3 ПКУ. Прочитайте питання для самоконтролю та знайдіть відповідь в опорному конспекті або у Податковому кодексі. Відповідайте на питання письмово, робіть повну відповідь, яка розкриває суть питання.

Поточний контроль: семінарське заняття №1

Опорний конспект

Стаття 138 п.3 ПКУ описує порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування.

Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел:

вартість гудвілу;
витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;
на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку".

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів:

Таблиця 1

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Строки нарахування амортизації нематеріальних активів:

Таблиця 2

Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк корисного використання визначається платником податку самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років.

Інструкція до самостійної роботи №13

Тема: Облік використання робочого часу та виробітку

Мета: Вивчити, як здійснюється облік відпрацьованого та невідпрацьованого робочого часу, а також облік виробітку.

Основні питання теми:

Табель обліку використання робочого часу.
Облік виробітку у разі відрядної оплати праці.

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Як заповнюється табель обліку використання робочого часу?
Для яких цілей застосовується табель?
Які первинні документи є підставою для нарахування зарплати у разі відрядної оплати праці?

Методичні рекомендації:

Поточний контроль: семінарське заняття №3

Опорний конспект

1. Облік використання робочого часу (вихід на роботу, відпрацьований час, невиходи на роботу з різних причин) ведеться в табелі за формою №П-5 "Табель обліку використання робочого часу". Табель є іменним списком працюючих, до якого щоденно записуються дані про відпрацьований час у годинах, а при неявках — причини. Табельного обліку достатньо для нарахування зарплати в разі погодинної оплати. Форма табелю обліку використання робочого часу складається з двох частин: "Умовні позначення" та "Табель обліку використання робочого часу". В розділі Табелю "Відмітки про явки та неявки за числами місяця (годин)" запропоновано чотири рядки. В першому і третьому вказуються відпрацьовані години з 1-15 та з 16 по 30 бо 31 певного місяця. В другому та четвертому – ставиться літерний код умовних позначень з 1-15 та з 16 по 30 або 31 відповідно.

Табель складає призначена особа і передає в бухгалтерію, як правило, два рази на місяць, так як заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. За першу половину місяця – для нарахування авансових платежів та за весь місяць – для розрахунку заробітної плати за місяць. В кінці місяця у табелі підсумовується загальна кількість відпрацьованих днів (годин) і днів (годин) неявок на роботу. Табель також застосовується для наступних цілей: розрахунок заробітної плати; складання статистичної звітності з праці; контроль за дотриманням працівниками встановленого режиму робочого часу; облік використання робочого часу всіх категорій працівників, що уклали трудовий договір.

Підприємство при потребі має право використовувати й іншу форму табелю щодо вирішення відповідних завдань. Тоді підприємство обов’язково повинно здійснювати первинний облік показників щодо явок та неявок працівників, визначених формами державних статистичних спостережень з питань праці.

2. Підставою для нарахування заробітної плати робітникам у разі відрядної оплати служать різні документи: наряди, маршрутні листи, рапорти (відомості) виробітку та деякі інші.

Наряди використовуються в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, будівництві, на ремонтному та інших виробництвах із нестабільним характером праці. Бувають вони індивідуальні і бригадні, разові і нагромаджуючі.

Маршрутні листи використовуються для оформлення затрат праці на поточних виробництвах.

Рапорти або відомості виробітку використовуються в масових виробництвах з одноманітним характером праці.

У разі відхилень від нормальних умов праці (заміні матеріалів, що обробляються, робота на іншому, ніж передбачене технологією, устаткуванні тощо) складаються доплатні листки або відомості на доплату.

Наприкінці місяця дані про виробіток і заробітну плату групуються і нагромаджуються: за особовими рахунками працюючих, видами продукції, що вироблялася чи робіт, що виконувалися, видами оплат. На підставі цих даних складаються розрахунково-платіжні або розрахункові і платіжні відомості, які виступають первинними документами для обліку розрахунків по оплаті праці, а часто і як регістри аналітичного обліку розрахунків по оплаті праці.

Інструкція до самостійної роботи №14

Тема: Синтетичний та аналітичний облік заробітної плати

Мета: Вивчити документацію з аналітичного обліку заробітної плати та рахунки синтетичного обліку

Основні питання теми:

Документація з аналітичного обліку розрахунків за заробітною платою.
Синтетичний облік заробітної плати

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Які існують аналітичні регістри для обліку розрахунків за заробітною платою? Яке цільове призначення кожного з них?
Які виплати не включаються при їх складенні названих аналітичних регістрів?
Яка мета створення резерву для оплати відпусток?
Чи обов’язково складати резерв оплати відпусток для малих підприємств?

Методичні рекомендації:

Поточний контроль: семінарське заняття №3

Опорний конспект

1. Узагальнення відомостей про розрахунки з кожним працівником по заробітній платні за місяць проводиться в розрахункових відомостях, а у випадку виплати ЗП з каси готівкою - у розрахунково-платіжних відомостях. При спрощеній формі обліку може застосовуватися Відомість-3м. У цих відомостях нарахування показуються по видах оплат. Одночасно проводиться розрахунок утримань із заробітної платні і визначається сума, що підлягає видачі на руки працівникам. При цьому із заробітної платні проводяться утримання, передбачені законодавством. Стягнуті податки підлягають перерахуванню до бюджету у встановлений термін, інакше банк не перерахує кошти на зарплатні картки працівникам (не видасть коштів для виплати заробітної платні готівкою).

На кожного працівника також відкривається Особова картка, у якій накопичуються дані щодо нарахування ЗП, утримання з неї сум до видачі. Розрахункові, розрахунково-платіжні відомості і особові картки є регістрами аналітичного обліку. При їх складенні необхідно мати на увазі, що в них не включаються виплати, що не входять до фонду заробітної плати і в заробітну плату працівників при підрахунку їх середніх розмірів (крім лікарняних), а також суми, не оподатковувані ПДФО, зокрема: одноразові допомоги, добові при службових відрядженнях, допомоги на народження дитини, на поховання, одноразова допомога і т.п. Ці суми виплачуються окремо по платіжних відомостях або видаткових касових ордерах.

2. Синтетичний облік заробітної платні і пов’язаних з нею нарахувань і виплат при застосуванні «загального» плату рахунків ведеться на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», яка має три субрахунки:

«Розрахунки за заробітною платою»;
«Розрахунки з депонентами»;
«Розрахунки за іншими виплатами».

По дебету рахунка 661 відображаються виплати, утримання, переліки заробітної плати, а по кредиту — нарахування.

При використанні спрощеного плану рахунків для обліку розрахунків за заробітною платою використовується рах. 66 «Розрахунки з оплати праці». За необхідності підприємство виділяє субрахунки.

Малі підприємства, разом із заробітною платою, яка нараховується за відпрацьований час і виконаний об’єм роботи, в установленому порядку нараховує заробітну платню і за невідпрацьований час, що підлягає оплаті за законодавством (щорічні і додаткові відпустки або компенсації за невикористану відпустку, відпустки на навчання, виконання державних і суспільних обов’язків в робочий час та ін.). Найбільшу питому вагу в її складі займає заробітна плата за час щорічних і додаткових відпусток.

Вона розраховується виходячи з середньої заробітної плати. У зв’язку з тим що відпустки надаються працівникам малого підприємства в різний час і недостатньо рівномірно протягом року, для правильного і повного обліку витрат необхідне щомісячне включення у витрати сум для оплати відпусток рівномірними частками незалежно від того, в який час ці суми виплатять працівникам. З цією метою створюється резерв для оплати відпусток.

На розсуд малого підприємства резерв для оплати відпусток може не створюватися, а фактично нарахована сума відпускних прямо відноситися в дебет рахунків 23, 91, 96 з кредиту рахунка 661.

Інструкція до самостійної роботи №15

Тема: Нарахування на фонд оплати праці для малих підприємств: види, ставки, звітування

Мета: Вивчити групи платників єдиного внеску, ставки податку

Основні питання теми:

Платники єдиного внеску.
Строки подання звіту.
Строки сплати єдиного внеску.

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту або Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання до самоконтролю:

Хто є платниками єдиного соціального внеску?
Які існують розміри мінімального та максимального страхового внеску та що означають ці поняття?
Яку суму ЄСВ повинні сплачувати щомісячно ФОП, які перебувають на спрощеній формі оподаткування?
Які існують строки подання звіту з нарахування та сплати ЄСВ?
Які є строки оплати ЄСВ для різних категорій платників?

Методичні рекомендації:

Прочитайте уважно опорний конспект до кінця, не роблячи записів. За бажанням ознайомтесь зі змістом Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI . Прочитайте питання для самоконтролю та знайдіть відповідь в опорному конспекті. Відповідайте на питання письмово, робіть повну відповідь, яка розкриває суть питання. Не забороняється наводити додаткову інформацію, знайдену власним пошуком, якщо вона відповідає темі питання та чинному законодавству.

Поточний контроль: семінарське заняття №3

Опорний конспект

1. Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) регулюється ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.10. № 2464, який набрав чинності з 01.01.2011р., та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. № 454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (надалі - Наказ № 454). Розмір єдиного внеску регулюється ст.8 ЗУ № 2464:

Для юридичних, фізичних осіб-підприємців, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору на фонд оплати праці нараховується ЄСВ за ставкою 22%; також з лікарняних;
- за осіб з інвалідністю – 8,41%;
- на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами – 22%, також і за осіб з інвалідністю;

Мінімальний страховий внесок, який повинен сплатити роботодавець за найманого працівника у 2024 році становить: (22% від мінім. ЗП): з січня по березень (включно): 7100·0,22=1562 грн., з квітня і до кінця року: 8000·0,22=1760 грн.

Максимальний розмір доходів, на який нараховується єдиний соціальний внесок у 2024 році складає 15 мінімальних ЗП відповідно до розміру мінімальної ЗП.

Кожна фізична особа-підприємець повинна сплачувати «за себе» страховий внесок (ЄСВ) у таких розмірах:

Для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування – не менше ніж 22% від мінімальної заробітної плати, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід). Він називається мінімальним страховим внеском і становить: з січня по березень (включно): 7100·0,22=1562 грн., з квітня і до кінця року: 8000·0,22=1760 грн.
Для фізичних осіб-підприємців, які знаходяться на загальній системі оподаткування, єдиний соціальний внесок нараховується у розмiрi 22% від суми доходу (прибутку), отриманого вiд ïх дiяльностi, що пiдлягає оподаткуванню податком на доходи фiзичних осіб, але не менше за розмір мінімального страхового внеску.

2. Строки подання звіту

Форми та строки подання звітності передбачено розділом ІІІ Наказу № 454.

Для юридичних, фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб та інших, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору - щоквартально протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного кварталу;
Для фізичних осіб-підприємців (в тому числі ті, котрі обрали спрощену систему оподаткування), які не використовують працю найманих працівників - подають звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом.

3. Строки сплати єдиного внеску регулюється ст.9 ЗУ № 2464

Для юридичних, фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб та інших, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору - під час кожної виплати авансу та ЗП за 2 половину місяця (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок. Якщо вони все ще не виплачені, то внесок сплачується не пізніше 20 числа наступного місяця.
Для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування - за себе щокварталу до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Для фізичних осіб-підприємців, які знаходяться на загальній системі оподаткування - авансові платежі протягом року – 15 березня, 15 травня, 15 серпня і 15 листопада (щокварталу 25% річної суми ЄСВ, обчисленої від суми, визначеної контролюючими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб). Остаточна сплата ЄСВ, нарахованого за календарний рік, здійснюється до 10 лютого наступного за звітним року.

Інструкція до самостійної роботи №16

Тема: Облік дебіторської заборгованості

Мета: Вивчити визначення, склад та облік дебіторської заборгованості, порядок формування резерву сумнівних боргів

Основні питання теми:

Визначення, склад та облік дебіторської заборгованості.
Формування резерву сумнівних боргів.

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Дати визначення дебіторської заборгованості.
Що входить до складу довгострокової та поточної дебіторської заборгованості?
На яких рахунках обліковується короткострокова (поточна) дебіторська заборгованість?
Що таке резерв сумнівних боргів та на яку дату він формується?

Методичні рекомендації:

Прочитайте уважно опорний конспект до кінця, не роблячи записів. Ознайомтесь зі змістом НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Прочитайте питання для самоконтролю та знайдіть відповідь в опорному конспекті. Відповідайте на питання письмово, робіть повну відповідь, яка розкриває суть питання. Не забороняється наводити додаткову інформацію, знайдену власним пошуком, якщо вона відповідає темі питання та чинному законодавству.

Поточний контроль: семінарське заняття №3

Опорний конспект

1. Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюється НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на відповідну дату. Дебітори – це юр- і фізособи, які в результаті минулих подій заборгували підприємству відповідні суми грошових коштів, або інших активів.

Дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати на витрати. Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) — це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Склад поточної дебіторської заборгованості:

короткострокові векселі одержані (рах.34. а спрощений план рах.37)
розр. з покупцями та замовниками (рах.36, спрощ. план - 37)
розр. з різними дебіторами (рах.37): за виданими авансами, з підзвітними особами, за нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків тощо.

2. Оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив’язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість за окремими дебіторами за термінами її погашення.

До підсумку балансу заборгованість включається за чистою реалізаційною вартістю, що являє собою різницю між первісною вартістю поточної дебіторської заборгованості і сумою резерву сумнівних боргів.

Резерв сумнівних боргів формується підприємством на дату балансу. Величина резерву збільшує витрати звітного періоду. Метод списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів відрізняється від методу прямого списання датою включення сум такої заборгованості до витрат.

П(С)БО 10 передбачає два методи формування резерву сумнівних боргів:

Виходячи із платоспроможності окремих дебіторів.
На підставі класифікації дебіторської заборгованості.

Перший метод заснований на результатах аналітичного обліку дебіторської заборгованості по кожному дебітору. Якщо конкретний дебітор визнаний неплатоспроможним, то на суму його заборгованості слід збільшити резерв сумнівних боргів. Незважаючи на те, що такий метод допустимий, при здійсненні підприємством досить великої кількості операцій краще використовувати другий метод формування резерву сумнівних боргів.

Другий метод є базовим і заснований на періодизації дебіторської заборгованості. За боргами, що стали безнадійними після строку оплати за договором, застосовується розбивка за періодами. Звичайно, періодизація простроченої заборгованості здійснюється таким чином: окремо підсумовується заборгованість, що стала безнадійною протягом місяця після настання строку оплати за договором, у строк від 1 до 2 місяців, від 2 до 3 місяців і заборгованість, що стала безнадійною більше, ніж через три місяці після настання строку оплати за договором. Підприємству доведеться враховувати також дебіторську заборгованість, що виникла три роки тому. За кожною групою заборгованості визначається коефіцієнт сумнівності. Він визначається на підставі спостережень і досвіду, а також даних бухгалтерського обліку за минулі періоди. Зміст розрахунку коефіцієнта сумнівності полягає в тому, щоб визначити для кожної групи дебіторської заборгованості відсоток списаних неоплачених рахунків, тобто відсоток непогашення заборгованості.

Інструкція до самостійної роботи №17

Тема: Облік зобов’язань

Мета: Вивчити визначення, порядок визнання, склад та облік зобов’язань

Основні питання теми:

Поняття зобов’язань
Класифікація зобов’язань

Завдання до самостійної роботи:

Письмово відповісти на питання для самоконтролю та виконати завдання за методичними рекомендаціями

Питання для самоконтролю:

Визначити поняття «зобов’язання».
Який порядок визнання зобов’язань?
Які рахунки обліку зобов’язань (виконується у таблиці)

Методичні рекомендації:

Прочитайте уважно опорний конспект до кінця, не роблячи записів. Ознайомтесь зі змістом НП(С)БО 11 «Зобов'язання». Прочитайте питання для самоконтролю та знайдіть відповідь в опорному конспекті. Відповідайте на питання письмово, робіть повну відповідь, яка розкриває суть питання.

Накресліть таблицю за наданою нижче схемою. Впишіть у таблицю необхідні складові, використовуючи класифікацію зобов’язань з опорного конспекту, «загальний» та спрощений плани рахунків.

Поточний контроль: семінарське заняття №3

Опорний конспект

1. Поняття зобов’язань

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання і їх розкриття у фінансовій звітності регламентуються Національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання».

Під зобов'язанням відповідно до НП(С)БО 1 розуміють заборгованість підприємства, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена і існує вірогідність зменшення економічних вигод в майбутньому в результаті його погашення.

2. Класифікація зобов’язань

Для цілей бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

довгострокові — включаючи довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання;
поточні — включаючи короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, короткострокові векселі видані, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, поточну заборгованість за розрахунками по триманих авансах, за розрахунками з бюджетом, за позабюджетними платежами, за страхуванням, з оплати праці, з учасниками, за внутрішніми розрахунками; інші поточні зобов'язання;
забезпечення — це зобов’язання з невизначеним терміном погашення, які створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань за обтяжуючими контрактами і т. ін. Суми створених забезпечень визнаються витратами;
непередбачені зобов 'язання — це зобов'язання, яке може виникнути в результаті минулих подій і існування якого буде підтверджено лише тоді, коли станеться або не станеться одне або більш невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю. Непередбачені зобов'язання відображають за обліковою оцінкою на забалансовому субрахунку 042 «Непередбачені зобов'язання»;
доходи майбутніх періодів — включають доходи, що отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів і належать до подальших звітних періодів.

Таблиця 3

Інструкція до самостійної роботи №18

Тема: Формування та облік виробничої собівартості в малих підприємствах

Мета: Вивчити склад виробничої собівартості на підприємствах малого бізнесу

Основні питання теми:

Складові виробничої собівартості
Загальновиробничі витрати

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Що входить до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг?
Що входить до складу прямих матеріальних витрат?
Що входить до складу витрат на оплату праці?
Які витрати входять до складу загальновиробничих?

Методичні рекомендації:

Поточний контроль: семінарське заняття №4

Опорний конспект

1. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;
вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

платники податку – ліцензіати з виробництва електричної та/або теплової енергії, які використовують для виробництва електричної та/або теплової енергії вугілля та/або мазут, до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг протягом року до прямих матеріальних витрат замість вартості витраченого в технологічному процесі вугілля та/або мазуту, включають суму резерву запасу палива (вугілля та/або мазуту), який створюється для безперебійного постачання електричної енергії споживачам.

платники податків – ліцензіати з передачі та/або постачання електричної та/або теплової енергії у звітному податковому періоді до собівартості реалізації електричної та/або теплової енергії, надання послуг з передачі та/або постачання електричної та/або теплової енергії також включають фактично понесені в такому звітному періоді витрати з придбання електричної та/або теплової енергії.

до складу загальновиробничих витрат включаються:

витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи та медичне страхування працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);
витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень;
витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, медичне страхування робітників та працівників апарату управління виробництвом відповідно до законодавства; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;
суми витрат, пов’язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, екологічного управління довкіллям, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності";
суми витрат, пов’язаних з розвідкою /дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ;
інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими галузевими міністерствами та погодженими Міністерством фінансів України нормативами;

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв.

Інструкція до самостійної роботи №19

Тема: Облік власного капіталу малих підприємств

Мета: Вивчити склад власного капіталу підприємств малого бізнесу, формування складових власного капіталу

Основні питання теми:

Питання обліку власного капіталу у обліковій політиці малого підприємства.
Статутний капітал.
Облік інших видів капіталу.

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Які питання висвітлюються у наказі про облікову політику малого підприємства щодо обліку власного капіталу?
Як формується статутний капітал малого підприємства і як він у наступному змінюється?
Якою бухгалтерською проводкою відображається облік здійснених у статутний капітал внесків?
На яких рахунках бухобліку відображаються інші види капіталу?

Методичні рекомендації:

Поточний контроль: семінарське заняття №4

Опорний конспект

При організації обліку власного капіталу необхідно врахувати форму власності, організаційно-правову форму господарювання, кількість засновників підприємства.

У наказі про облікову політику малого підприємства необхідно навести: порядок створення забезпечення зобов'язань;

порядок збільшення статутного капіталу і оцінки вкладів;
порядок вибуття учасників і визначення розміру частки додаткового капіталу, що їм належить;
склад і порядок утворення і використання фондів спеціального призначення;
порядок утворення і використання резервного капіталу;
порядок розподілу чистого прибутку;
номенклатуру робочих бухгалтерських рахунків, а також побудову аналітичних рахунків з обліку власного капіталу.

Відомості про розмір і порядок утворення власного капіталу повинні бути зазначені в засновницьких документах.

Бухгалтерський облік статутного та інших видів власного капіталу починається з моменту реєстрації малого підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і припиняється в день вибуття підприємства з ЄДРПОУ в результаті завершення діяльності, банкрутства, реорганізації тощо.

Згідно з чинним законодавством, мінімальний розмір статутного капіталу регламентовано лише для господарських товариств. Для підприємств усіх інших організаційно-правових форм господарювання розмір визначається засновниками та залежить, перш за все, від виду та масштабу діяльності підприємства.

Власний капітал малих підприємств складається зі статутного або пайового, додаткового, резервного та вилученого капіталу.

Статутний капітал - це зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій для акціонерного товариства або сума об'явленого статутного фонду, зафіксованого в статутних документах для підприємств інших форм власності.

Статутний капітал підприємства відображає загальну вартість активів, які є внеском засновників у капітал підприємства відповідно до засновницьких документів.

Порядок формування статутного капіталу на підприємствах регламентується Законом України «Про господарські товариства». Цим нормативним актом регламентується мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та ін.

Джерелами формування статутного фонду на малих підприємствах є грошові та матеріальні внески засновників, а саме будівлі, споруди, обладнання, виробничі запаси, інші матеріальні цінності, цінні папери та нематеріальні активи, грошові кошти у іноземній валюті.

Законодавчо заборонено використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, отримані у кредит і під заставу.

ГКУ передбачено, що 50% статутного фонду товариства у відповідності до долі у статутних документах кожний засновник повинен внести до моменту реєстрації товариства, що повинно підтверджуватися банківськими чи іншими документами.

Учасникові товариства, який повністю вніс свій внесок, видається свідоцтво. Повний внесок до статутного фонду підприємства повинен відбутися не пізніше, ніж через 1 рік з моменту реєстрації товариства. У випадку, коли учасник не виконав цієї вимоги, він повинен сплатити 10% річних з недовнесеної суми. Ці суми вносяться на користь товариства.

У ході діяльності підприємства може виникнути необхідність у зміні розміру статутного фонду.

При зміні розміру статутного фонду слід враховувати:

збільшення статутного фонду може бути здійснено тільки після внесення усіма учасниками своїх внесків;
Зменшення статутного фонду можливе тільки в разі відсутності заперечень з боку кредиторів товариства;
Учасники товариства несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства у межах своїх внесків.

Учасники, які не повністю внесли свою частку до статутного фонду, несуть відповідальність по зобов'язаннях товариства у межах як внесеної, так і не внесеної частки.

Так як статутний фонд відображає взаємовідносини між товариством та його учасниками, то і збільшуватися він може тільки за рахунок внесків учасників.

При виході з товариства одного з учасників, інші учасники користуються переважним правом придбання його долі.

У разі смерті одного з учасників його частка переходить спадкоємцям по закону, які можуть або вступити до товариства, або отримати свою частку грошовими коштами.

Підприємства, які використовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, для обліку статутного капіталу використовують рахунок 401 «Статутний капітал». Формування статутного капіталу відображається записом за дебетом рахунка 404 «Неоплачений капітал» у кореспонденції з кредитом рахунка 401.

Внески часток учасниками відображаються записом за дебетом рахунків 10 «Основні засоби», 20 «Виробничі запаси». 262 «Товари» та ін. у кореспонденції з кредитом рахунка 404.

Аналітичний облік руху власного капіталу здійснюється у відомості 5-м (розділ IV) на підставі первинних документів з формування, збільшення або зменшення капіталу підприємства.

Сума статутного капіталу, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками, являє собою неоплачений капітал малого підприємства.

Облік неоплаченого капіталу здійснюється на рахунку 404 «Неоплачений капітал» на підставі статуту, довідок бухгалтерії, установчих угод, накладних тощо. Аналітичний облік неоплаченого капіталу здійснюється малими підприємствами за кожним засновником.

Додатковий капітал суб'єктів малого бізнесу складається з іншого вкладеного капіталу, дооцінки активів, безкоштовно одержаних необоротних активів тощо.

Облік додаткового капіталу здійснюється на рахунку 402 «Додатковий капітал» на підставі актів приймання-передачі основних засобів, довідок бухгалтерії, наказів, установчої угоди тощо. Аналітичний облік додаткового капіталу ведеться за видами та за кожним засновником.

Вилучений капітал на малому підприємстві - це частка статутного капіталу, яку отримує засновник, що вибуває. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу, а лише показує, що цей капітал належить підприємству, але його не закріплено за жодним із засновників. Вилучений капітал повинен бути або перепроданий, або анульований.

Резервний капітал - це сума резервів, створених за рахунок нерозподіленого чистого прибутку відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємства. Кошти резервного капіталу використовуються у напрямках, передбачених установчими документами.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться на підставі довідок бухгалтерії, виписок банку в окремих відомостях за його видами і напрямами використання. Облік власного капіталу здійснюється в IV розділі відомості 5-м.

Інструкція до самостійної роботи №20

Тема: Облік грантів у суб’єктів малого бізнесу

Мета: Ознайомитись з поняттям «грант», «грантодавці», розглянути підтримку малого бізнесу за рахунок державних коштів. Вивчити облік грантів як безоплатних доходів

Основні питання теми:

Поняття гранту, грантодавців (донорів) та надання грантів за державний кошт на підтримку малого бізнесу
Облік грантів

Завдання до самостійної роботи:

Ознайомитись з матеріалом опорного конспекту та письмово відповісти на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю:

Хто може виступати грантодавцем (донором)?
На які цілі може бути наданий грант малому підприємству?
Чи можна витратити кошти не за призначенням, адже вони нецільові?
У складі якого пасиву відображається грант при одержанні коштів на виконання поставленої мети?
За яких умов, кошти одержані як грант визнаються доходом?

Методичні рекомендації:

Поточний контроль: семінарське заняття №4

Опорний конспект

1. Поняття гранту, грантодавців (донорів) та надання грантів за державний кошт на підтримку малого бізнесу.

Грант – це ресурси, що надаються у формі майна, робіт і послуг; коштів у національній чи іноземній валюті з повним або частковим фінансуванням приватними, корпоративними, суспільними, урядовими та міжнародними грантодавцями (донорами) на безвідкличній та безоплатній основі на реалізацію цільових проектів та заходів організаційного розвитку.

Проєкт – це певні дії, які реалізовуються командою і спрямовані на досягання результатів і мети, яку визначила команда.

Одним з донорів грантів може стати держава або органи місцевого самоврядування. Так, наприклад, порядок надання мікрогрантів за рахунок бюджетних коштів на створення або розвиток власного бізнесу визначає Постанова КМУ від 21.06.2022 №738.

За даною постановою джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти:

фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд);
державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки “Фонд підтримки малого та середнього бізнесу”, відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.

Надання мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно цього Порядку гранти надаються суб’єктам мікропідприємництва чи малого підприємництва (фізична особа - підприємець або юридична особа) крім суб’єктів господарювання державного та комунального секторів економіки.

Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує:

150000 гривень у випадку зобов’язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком;
250000 гривень у випадку зобов’язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком.

Мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат:

придбання меблів, обладнання, транспортних засобів, необхідних для провадження господарської діяльності, на створення або розвиток власного бізнесу;
закупівля ліцензійного програмного забезпечення, свійських тварин та птиці, багаторічних насаджень, саджанців, посівного матеріалу, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов’язаних з реалізацією бізнес-плану;
послуги маркетингу та реклами;
орендна плата за користування нежитловим приміщенням, земельною ділянкою;
орендна плата за обладнання;
лізинг обладнання, крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування.

2. Облік грантів.

У бухобліку поняттю «грант» відповідає поняття «цільове фінансування». Адже кошти цільового фінансування — це кошти, які підприємство отримує на чітко визначену мету.

Порядок обліку цільового фінансування.

Державні гранти обліковують на субрахунку 482 «Кошти з бюджету та державних цільових фондів». Кошти цільового призначення, отримані для фінансування певних заходів, відображають проведенням:

Д-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — К-т 482.

Цільове фінансування не визнають доходом, доки не підтверджено, що отримали його та виконали умови такого фінансування (п. 16 НП(С)БО 15 «Дохід»).

Момент відображення доходу залежить від мети фінансування: на товари, роботи, послуги.

Цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких зазнали витрат, пов’язаних із виконанням його умов (п. 17 НП(С)БО 15). Тобто цільове фінансування для витрат на виробництво продукції (товарів, робіт, послуг) визнають доходом протягом звітного періоду, в якому визнають витрати на виробництво цієї продукції.

Дохід від визнаного цільового фінансування відображається на субрахунку 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів».

Якщо отримане цільове фінансування для капітальних інвестицій, визнання його доходом здійснюється протягом періоду корисного використання об’єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів) пропорційно до суми нарахованої амортизації цих об’єктів (п. 18 П(С)БО 15).

Дохід від активів, отриманих за кошти цільового фінансування, відображаються на субрахунку 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів». А допоки не визнали дохід, відповідні суми відображають на рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів».

Інструкція до самостійної роботи №21

Тема: НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність»

Мета: Вивчити зміст і форму Фінансового звіту малих підприємств, коло підприємств, які застосовують норми НП(С)БО 25.

Основні питання теми:

Сфера застосування НП(С)БО 25
Фінансовий звіт малого підприємства
Спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва

Завдання до самостійної роботи: знайти в електронному ресурсі НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність» за посиланням. Письмово відповісти на питання для самоконтролю. Посилання:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0161-00#Text

Питання для самоконтролю:

Для яких підприємств застосовуються норми НП(С)БО 25?
З яких форм складається Фінансова звітність малого підприємства та фінансова звітність мікропідприємства?
Чим відрізняється Фінансова звітність малого підприємства від повного звіту?

Методичні рекомендації:

Перейдіть за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0161-00#Text, або знайдіть НП(С)БО 25 самостійно. Прогляньте його зміст. Прочитайте питання для самоконтролю та знайдіть відповідь НП(С)БО 25. Відповідайте на питання письмово, робіть повну відповідь, яка розкриває суть питання. Не забороняється наводити додаткову інформацію, знайдену власним пошуком, якщо вона відповідає темі питання та чинному законодавству.

Перелік тем для самостійного вивчення з дисципліни «Організація обліку на підприємствах малого бізнесу»

Інструкція до самостійної роботи №1

Тема: Сучасний розвиток малого бізнесу в Україні

Завдання до самостійної роботи:

Методичні рекомендації:

Інструкція до самостійної роботи №2

Тема: Державна підтримка малого бізнесу

Мета: Розглянути основні закони України щодо малого бізнесу, діяльність державних та недержавних органів, об’єднань та фондів підтримки підприємництва.

Основні питання теми:

Рекомендована література:

Завдання до самостійної роботи:

Питання для самоконтролю:

Методичні рекомендації:

Опорний конспект

Інструкція до самостійної роботи №3

Тема: Облікова політика малого підприємства

Мета: Розглянути та запам’ятати основні положення облікової політики малого підприємства

Основні питання теми:

Рекомендована література:

Завдання до самостійної роботи:

Питання до самоконтролю:

Методичні рекомендації:

Опорний конспект

Інструкція до самостійної роботи №4

Тема: Спрощена форма бухгалтерського обліку. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами.

Мета: Вивчити регістри простої та спрощеної форми бухгалтерського обліку

Основні питання теми:

Рекомендована література:

Завдання до самостійної роботи:

Питання для самоконтролю:

Методичні рекомендації:

Опорний конспект

Інструкція до самостійної роботи №5

Тема: Характеристика груп єдиного податку

Мета: Ознайомитись з характеристикою груп єдиного податку, умовами перебування на відповідній групі єдиного податку.

Основні питання теми:

Рекомендована література:

Завдання до самостійної роботи:

Питання для самоконтролю:

Методичні рекомендації:

Опорний конспект

Інструкція до самостійної роботи №6

Тема: Складання та подання декларації платника єдиного податку

Мета: Ознайомитись з порядком складання та подання декларації платника єдиного податку

Основні питання теми:

Рекомендована література:

Завдання до самостійної роботи:

Питання для самоконтролю:

Методичні рекомендації:

Опорний конспект

Інструкція до самостійної роботи №7

Тема: Порядок оформлення касових операцій

Мета: Вивчити вимоги щодо документального оформлення первинних документів з обігу готівки на підприємстві

Основні питання теми:

Рекомендована література:

Питання для самоконтролю:

Методичні рекомендації:

Опорний конспект

Інструкція до самостійної роботи №8

Тема: Реєстратори розрахункових операцій: обов’язок застосування та порядок використання

Мета: Вивчити поняття РРО/ПРРО, вимоги щодо обов’язковості їх використання, порядок реєстрації та програмування.

Основні питання теми:

Рекомендована література:

Завдання до самостійної роботи:

Питання для самоконтролю:

Методичні рекомендації:

Опорний конспект

Інструкція до самостійної роботи №9

Тема: Організація розрахунків платіжними корпоративними картками

Мета: Вивчити призначення корпоративних пластикових карток та організацію їх обліку

Основні питання теми:

Рекомендована література:

Завдання до самостійної роботи:

Питання для самоконтролю:

Методичні рекомендації:

Опорний конспект

Інструкція до самостійної роботи №10

Тема: Облік транспортно-заготівельних витрат

Мета: Вивчити поняття, облік та порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат

Основні питання теми: