Лекції

Тема 1. Організація малого бізнесу в Україні і завдання обліку

Лекція 1

Сутність малого бізнесу, законодавче визначення малих підприємств. Утворення та реєстрація малого підприємства.

План

1. Сутність малого бізнесу,
2. Законодавче визначення малих підприємств.
3. Утворення малого підприємства.
4. Порядок реєстрації.

1. Мале підприємництво (малий бізнес) — це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян підприємців, яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу, одержання прибутку в умовах конкуренції та вільного ціноутворення.

За визначенням, поширенням в світовій практиці, малим називається бізнес, який має такі характеристики:

• незалежне управління;
• приватний капітал;
• локальну сферу діяльності;
• порівняно невеликий розмір у своїй сфері діяльності.

Мале підприємництво є багатогранним соціально-економічним явищем, в якому кожен з учасників, тобто безпосередньо підприємець або підприємство, має можливість знайти своє місце, а зовнішні учасники також отримують позитивні результати: держава — податки, збільшення ВВП та число робочих місць в реальній економіці, зменшення соціальної напруги, місцева влада — податки і голоси на виборах, економічні партнери — гнучких та динамічних партнерів з низькими накладними видатками. Але не всі малі підприємство функціонують успішно. Близько половини з них постійно знаходяться на межі виживання.

2. Законодавче визначення малих підприємств
Визначення Малих під-в згідно ЗУ «Про БО та фінансову звітність в Україні» с.2, част.2
Підприємства (крім бюджетних установ) можуть належати до мікропідприємств, малих, середніх або великих підприємств.
Мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:

• балансова вартість активів - до 350 тисяч євро;
• чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 700 тисяч євро;
• середня кількість працівників - до 10 осіб.

Малими є підприємства, які не відповідають критеріям для мікропідприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:

• балансова вартість активів - до 4 мільйонів євро;
• чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 8 мільйонів євро;
• середня кількість працівників - до 50 осіб.

Середніми є підприємства, які не відповідають критеріям для малих підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:

• балансова вартість активів - до 20 мільйонів євро;
• чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 40 мільйонів євро;
• середня кількість працівників - до 250 осіб.

Великими є підприємства, які не відповідають критеріям для середніх підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:

• балансова вартість активів - понад 20 мільйонів євро;
• чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - понад 40 мільйонів євро;
• середня кількість працівників - понад 250 осіб.

Для визначення відповідності критеріям, встановленим у євро, застосовується офіційний курс гривні щодо іноземних валют (середній за період), розрахований на підставі курсів Національного банку, що встановлювалися для євро протягом відповідного року.
Дисципліна вивчає особливості бух. обліку у малих підприємствах та мікропідприємствах, які можуть використовувати спрощену систему оподаткування, спрощений План рахунків, звітність за скороченою формою. Предметом організації бухгалтерського обліку підприємств малого бізнесу є:

• обліковий процес;
• структура облікових підрозділів;
• праця облікових працівників;
• організаційне, правове і технічне забезпечення обліку.

Вимоги, які висуваються до обліку в малих підприємствах — це: простота, ясність, юридична обгрунтованість. У зв'язку з розвитком цих підприємств постає багато питань щодо правильної організації обліку в них.

3. Утворення малого підприємства
Різновидністю малого бізнесу є індивідуальні (приватні, індивідуальні, селянські (фермерські) та ін.), підприємства, які засновані на особистій праці. Налагодити власну справу можна кількома шляхами:

• організувати індивідуальне підприємство з правом юридичної особи або без такого права, зареєструвавшись як фізична особа - підприємець;
• створити приватне або сімейне підприємство;
• стати засновником (учасником) акціонерного товариства;
• купити існуюче підприємство.

Проте, які б підприємства (фірми) не створювалися, процедури їх утворення в основному однакові для всіх.
До основних установчих документів, що підтверджують статус юридичних осіб, належать установчий акт, статут, програма політичної партії, модельний статут, засновницький договір, одноособова заява (меморандум), положення тощо;
Статут чи засновницький договір. Для створення індивідуальних, приватних фірм на правах малих підприємств з індивідуальною формою організації бізнесу, необхідним документом є статут підприємства, для повного, командитного товариства з колективною формою бізнесу — засновницький договір, а для акціонерних, товариств з обмеженою, а також додатковою відповідальністю та різних об'єднань підприємств необхідні обидва ці документи.
Статут — це акт підприємства, який дає повне уявлення про правовий статус підприємства (фірми) як самостійного господарського суб'єкта, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування і використання майна підприємств (фірм), розпорядження його коштами і прибутком. Структура статуту, як правило, складається з наступних розділів: «Загальні положення», «Предмет (вид), основні цілі та напрями діяльності», «Зовнішньоекономічна діяльність», «Права фірми». «Майно фірми», «Фонди фірми», «Виробничо-господарська діяльність», «Управління фірмою та її трудовим колективом», «Організація та оплата праці», «Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків». «Облік, звітність і контроль», «Припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація)».
Суть засновницького договору полягає в тому, що він є одним з різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи. Основним для засновницького договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, насамперед майнового та організаційного характеру. Структура договору має такі розділи: «Преамбула», «Предмет договору», «Загальні положення договору», «Юридичний статус фірми», «Види діяльності», «Статутний фонд і вклади засновників (учасників)», «Права та обов'язки засновників (учасників)», «Управління фірмою», «Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків», «Решта умов», «Відповідальність за порушення договору», «Умови розірвання договору», «Умови та строки набуття договором чинності».
Крім зазначених, до статуту та засновницького договору можуть бути включені й інші положення, які не суперечать чинному законодавству.
Роботу по складанню засновницьких документів, як правимо, доручають фахівцям (юристам, економістам), але можна провести цю роботу самостійно.
Процес укладення засновницьких документів передбачає:

• підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи організації підприємства;
• попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками) для підприємств з колективною формою власності;
• добір і узагальнення необхідних матеріалів;
• створення робочої групи для розробки статуту та засновницького договору;
• юридичні та економічні консультації щодо змісту засновницьких документів;
• підготовку і проведення установчих зборів.

На установчих зборах розглядають:

• питання створення (заснування) підприємства (фірми), форми власності та функціонування;
• проекти найменування фірми та її юридичну адресу;
• склад засновників;
• строки розробки засновницьких документів;
• організаційні питання.

Рішення зборів оформляють протоколом, який підписують усі засновники. В разі позитивного рішення фірму вважають заснованою. На чергових зборах розглядають та затверджують підготовлені засновницькі документи. Цей факт підтверджується протоколом. Статут та засновницький договір підписують усі засновники (учасники), тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують нотаріусом та подають на реєстрацію. Тільки після реєстрації підприємство (фірма) дістає право на функціонування.

4. Державна реєстрація завершує процес створення підприємства (фірми). Відбувається вона в державній реєстраційній службі в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, а у випадку подання документів в електронній формі проводиться через портал електронних сервісів незалежно від місця знаходження юридичної особи в межах України.
Порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності (СПД) регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003р. №755-ІV (остання редакція 01.01.2023р.) Державна реєстрація підприємств в Україні передбачає внесення інформації про підприємство державним реєстратором до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ), після чого підприємство набуває статусу юридичної особи. Датою реєстрації підприємства є дата внесення відповідного запису державним реєстратором в ЄДР - єдиному державному реєстрі (в день надходження документів для держреєстрації). В ЄДР одночасно вноситься дата взяття на облік підприємства як платника податків та єдиного соціального внеску, код професійного ризику виробництва.
Для державної реєстрації необхідно подати такі документи:

1. заява про державну реєстрацію створення юридичної особи;
2. примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, про створення юридичної особи;
3. установчий документ юридичної особи – статут, засновницький договір тощо;
4. документ, що містить інформацію про розмір обов’язкових платежів та інших обов’язкових витрат, сплата яких є необхідною для започаткування діяльності товариства, (для акціонерних товариств);
5. структуру власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.

Цей перелік є більшим залежно від організаційно-правової форми утворюваного підприємства.
Підприємці-громадяни, які здійснюють свій бізнес без отримання статусу юридичної особи, подають тільки заяву на державну реєстрацію.
Реєстрація нового підприємства проводиться безкоштовно, а за внесення змін сплачується адміністративний збір.
Документи подаються в паперовій або електронній формі (через портал електронних сервісів). На сайті Мінюста України існує Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також існує портал електронних сервісів для подання документів у електронній формі для державної реєстрації, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру, для одержання витягу про підприємство тощо.
Документ, який засвідчує державну реєстрацію, є Виписка з ЄДР (документ в електронній або паперовій формі, який формується за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця а також про проведену реєстраційну дію). Виписка оприлюднюється на порталі електронних сервісів протягом 24 годин, або надається в паперовій формі.
Для юридичних осіб у виписці вказується ідентифікаційний код, під яким підприємство включено до ЄДРПОУ, а фізичні особи-підприємці включаються до ЄДРПОУ за ідентифікаційним номером. Код повинен бути проставлений на печатках і штампах суб’єкта підприємництва.
Державна реєстрація для підприємств пов'язана з певними витратами, що включають у себе витрати па розробку засновницьких документів (якщо засновник не може сам скласти їх) та їх нотаріальне засвідчення. Крім того, необхідно оплати ліцензію (якщо діяльність підприємства підлягає ліцензуванню), відкрити розрахунковий рахунок у комерційному банку, виготовити печатки, штампи, бланки, товарні знаки та інші атрибути, без яких підприємство не може діяти.

Питання для самоконтролю:

1. Які відмітні характеристики має малий бізнес?
2. Які документи належать до основних установчих документів, що підтверджують статус юридичних осіб?
3. Який документ засвідчує державну реєстрацію підприємства?

Література:

1. Дробязко С.І., Козир Т.М., Холод С.Б. Облік та оподаткування підприємств малого бізнесу. Навч. посіб. – ЦУЛ, 2012. С. 7-19.
2. Михайлов М.Г., Полятикіна Л.І., Славкова О.П. Організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу. - К.: Центр учбової літератури, 2008. С. 16-34, 53-56.

Лекція 2

Особливості організації та методики бухгалтерського обліку на ПМБ

План

1. Особливості ведення бухобліку на підприємствах малого бізнесу.
2. Вибір плану рахунків БО.

1. Починаючи з 01.01.2000р. всім підприємствам, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, у тому числі і малим, необхідно вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність згідно Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV [1]. Цей Закон регламентує організацію та ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства і до його ліквідації.
Припам’ятаємо, що у бухгалтерському обліку відображається господарська діяльність, яка, у свою чергу, складається з окремих господарських операцій, дії або подій, що викликають зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Застосування традиційної системи обліку та звітності на малих підприємствах в сучасних умовах господарювання не є доцільним, ці система є достатньо громіздкою і трудомісткою, а за невеликої кількості господарських операцій та обмеженості функціональних служб неефективною і навіть зайвою. Вимоги, які висуваються до обліку на таких підприємствах - це: простота, ясність, юридична обґрунтованість.
Громіздкість обліку і його трудомісткість зумовлена насамперед величезною кількістю первинних документів. Якщо врахувати, що більшість з них разового використання (тобто вони використовуються для запису однієї або кількох господарських операцій, які записують до документа одночасно), стає зрозумілим, що така методика організації первинного обліку на малому підприємстві неприйнятна. Облік на малих підприємствах повинен бути максимально скорочений і спрощений, оскільки, як правило, тут немає чисельного штату працівників, які б займалися виключно веденням обліку. Тому доцільно застосовувати ведення нагромаджувальних документів, які дозволяють проводити записи однорідних господарських операцій в міру їх здійснення на протязі місяця чи періоду виконання робіт.
Разом з тим скорочення і спрощення обліку на малому підприємстві можливе до певної межі, яка забезпечує виконання його інформаційної і контрольної функцій. У зв'язку з цим, поряд із прагненням найменших витрат часу на його ведення, треба забезпечити діючі вимоги щодо його організації, визначені нормативними актами, які регулюють облік коштів, основних і оборотних засобів, розрахунків, витрат, наявності та руху товарів, реалізації товарів, визначення собівартості і результатів фінансово-господарської діяльності.
Структура бухгалтерії на малих підприємствах повинна бути функціональною, розподіл обов'язків створюється за функціями персоналу в процесі обробки даних і формування звітності. Такий розподіл дозволяє мати повне уявлення про хід облікових робіт, наближує до об'єктів, що обліковуються, створює умови для повного та рівномірного завантаження кожного працівника.
Для вирішення загальних питань організації БО підприємство визначає облікову політику (с.р. №3), яку закріплює в Наказі «Про затвердження облікової політики».

2. Малі підприємства самостійно приймають рішення щодо використання «загального» Плану рахунків бухгалтерського обліку, або спрощеного плану рахунків.
1). Використання загального плану рахунків.
Роз’яснює Iнструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р № 291 зі змінами і доповненнями. Застосовується юр.особами (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Зг. Інструкції:

1. Рахунки класів 0 — 9 є обов’язковими для всіх підприємств.

(повторити класи у загальному Плані рахунків)
Клас 8 застосовується за бажанням підприємства і тільки одночасно з класом 9.

2) План рахунків бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва, затв.19.04.2001р. Наказом Мінфіну №186 (спрощений План рахунків). Наказом визначено, що Спрощений План рахунків можуть застосовувати юридичні особи, які відповідно до Закону про бухобілк визнані мікропідприємствами, малими підприємствами, непідприємницькі товариства, підприємства, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, а також представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства). Підприємства застосовують спрощений План рахунків у разі складання ними фінансової звітності відповідно до НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність».
Застосування спрощеного Плану рахунків є підставою для застосування на сьогоднішній день регістрів бухгалтерського обліку для малих підприємств, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2003 р. № 422.
На відміну від загального Плану рахунків, в спрощеному Плані рахунків передбачені тільки синтетичні рахунки, кількість яких рівна 30. Забалансові активи і зобов’язання обліковуються на рах. класу 0 «Позабалансові рахунки» загального плану рахунків.
Записи на рахунках спрощеного Плану рахунків, а також забалансових рахунках здійснюються відповідно до Інструкції № 291.
У разі необхідності деталізації до рахунків спрощеного плану рахунків підприємством вводяться субрахунки, виходячи з призначення рахунків, назв субрахунків загального плану рахунків та потреб підприємства. Для деталізації рахунків можна використовувати деталізацію, наведену у загальному Плані рахунків. Нижче наведений Спрощений план рахунків.

Спрощений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств

(Витяг з наказу Мінфіну від 19.04.01 р. № 186 "Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку" зі змінами внесеними наказом Мінфін від 31.05.11 р. № 664, від 26.09.11).

Особливості спрощеного плану рахунків:

• рах. спрощеного плану рахунків використовуються для обліку і узагальнення про групи активів, капіталу та зобов’язань;
• назви рахунків співпадають з назвами аналогічних рах. загального Плану рахунків, крім рах. 40 і 96. У спрощеному плані рах.: рах.40 «Власний капітал», рах.96 «Інші витрати»;
• деякі рахунки відсутні внаслідок їх угрупування. Так, немає окремого рах. (28) для обліку товарів. Облік товарів, ТЗВ та торгової націнки ведеться на рах. 26 «Готова продукція». Окремого рах. (22) для обліку МШП, облік виробничих запасів і МШП ведеться на рах. 20 «Виробничі запаси». Немає рах. (34) для обліку короткострокових векселів одержаних, рах. (36) для обліку розрахунків з покупцями та замовниками, їх облік ведеться на рах. 37 «Розрахунки з різними дебіторами» та інших.
• немає ряду рах. та не передбачено облік подібних об’єктів на інших рахунках спрощеного Плану рахунків, наприклад рах. 49 «Страхові резерви», 76 «Страхові платежі, тому що для страхових підприємств не дозволено складати спрощену звітність і відповідно, для такого виду діяльності не передбачений спрощений план рахунків.

Приклад складання бухгалтерських проводок за допомогою «загального» та спрощеного Плану рахунків.

Питання для самоконтролю:

1. Чим за обсягом роботи відрізняється бухгалтерський облік на підприємствах малого бізнесу від бухобліку середніх та великих підприємств?
2. Які види планів рахунків бухгалтерського обліку дозволено використовувати підприємствам малого бізнесу?
3. Які особливості спрощеного плану рахунків?

Література:

1. Михайлов М.Г., Полятикіна Л.І., Славкова О.П. Організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу. - К.: Центр учбової літератури, 2008. С. 43-53.
2. Спрощений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 р. № 186 зі змінами.

Лекція 3

Спрощена система оподаткування

План

1. Сутність єдиного податку.
2. Групи платників єдиного податку.
3. Порядок визначення доходів та їх склад.
4. Ставки єдиного податку.
5. Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку

1. Застосування спрощеної системи оподаткування регулюється ПКУ с. 291-296.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності — особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа — підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам перебування на даній системі.
Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1. податку на прибуток підприємств;
2. податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи);
3. податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку 3%, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
4. податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
5. рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Але, у разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах відповідно закону.
А також платник єдиного податку повинен утримувати та сплачувати ПДФО з доходів фізичних осіб, які працюють у нього на умовах трудового або цивільно-правового договору.

2. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, поділяються на такі групи:

1. перша група — фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальних ЗП (у 2024 році – це: 167·7100=1 185 700 гривень.)
2. друга група — фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, і які не використовують працю найманих осіб або у яких найманих осіб не перевищує 10; обсяг доходу не перевищує 834 мін. ЗП (у 2024році – це: 834·7100=5 921 400 гривень.). Є виключення з цієї групи.
3. третя група — фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року не використовують працю найманих осіб або кількість осіб не обмежена; обсяг доходу не перевищує 1167 мін. ЗП (у 2024році – це: 1167·7100=8 285 700 гривень.);
4. четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку — фізичною особою, не враховуються працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
Не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп:
суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

1. фізичні та юридичні особи - нерезиденти
2. банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, страхові компанії, інші фінансові установи
3. діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);
4. обмін іноземної валюти;
5. виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
6. видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
7. видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
8. діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування";
9. діяльність з управління підприємствами;
10. діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
11. діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
12. та інші згідно ПКУ.

3. Порядок визначення доходів та їх склад.
Доходом платника єдиного податку є:

1. для фізичної особи — підприємця — дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізособі та використовується в її господарській діяльності;
2. для юридичної особи — будь-який дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі.

При продажу основних засобів юридичними особами — платниками єдиного податку дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю.
До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності реєстратора розрахункових операцій, датою отримання доходу вважається дата вилучення з обладнання грошової виручки.

4. Ставки єдиного податку встановлюються:

1. фіксовані на місяць (встановлюються сільськими, селищними і міськими радами):
   • для платників 1 групи: до 10 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня податкового (звітного) року, тобто максимальна ставка 302,80 грн. на місяць (з 01.01.24 прожитковий мінімум для працездатних осіб – 3028 грн.)
   • другої 2 групи – до 20 % до розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня податкового (звітного) року, тобто максимальна ставка 1420 грн. на місяць (з 01.01.24 мінімальна ЗП – 7100 грн.)
2. відсоткові ставки для третьої групи - у відсотках до доходу: 3% у разі окремої сплати ПДВ та 5% - у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.
3. для платників єдиного податку 4 групи ставки податку встановлюються у % з 1 га сільськогосподарських угідь або земель водного фонду та залежить від категорії земель, їх розташування:
   • для ріллі, сіножатей і пасовищ - 0,95 (крім гірських зон);
   • для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,57;
   • для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,57;
   • для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,19;
   • для земель водного фонду - 2,43;
   • для сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту, - 6,33.

5. Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку
Податковим (звітним) періодом є:

• для платників єдиного податку 1, 2 та 4 груп є календарний рік. Платники єдиного податку 1 та 2 груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку в якій відображаються обсяг отриманого доходу і щомісячні авансові внески.
• для платників єдиного податку 3 - календарний квартал. Вони подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої листками непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 50 календарних днів після закінчення податкового (звітного) кварталу.
Платники єдиного податку четвертої групи:
самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають податкову декларацію. Сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, після закінчення звітного кварталу, у таких розмірах:

• у I кварталі - 10 відсотків;
• у II кварталі - 10 відсотків;
• у III кварталі - 50 відсотків;
• у IV кварталі - 30 відсотків;

Питання для самоконтролю:

1. Від сплати яких податків звільняються платники єдиного податку?
2. Скільки є груп платників єдиного податку? Охарактеризуйте їх.
3. Які ставки єдиного податку встановлюються для платників єдиного податку?

Література:

1. Податковий кодекс України: Закон України №2755-VI від 02.12.2010р. Ст. 291-296.

Тема 3. Організація обліку грошових коштів, їх еквівалентів і грошових документів

Лекція 4

Організація бухгалтерського обліку готівкових розрахунків та касових операцій

План

1. Організація готівкових розрахунків та касових операцій
2. Документальне оформлення готівкових розрахунків
3. Відомість 1-м спрощеної форми обліку

1. Організація готівкових розрахунків та касових операцій

Будь-яка підприємницька діяльність пов'язана з рухом коштів. Готівкові грошові кошти, що необхідні для виплати заробітної плати працівникам, господарських потреб, відряджень, зберігаються в касі підприємства.

Касовими операціями називаються операції суб'єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Порядок ведення касових операцій підприємствами регламентується «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. № 148 зі змінами.

Керівник підприємства повинен забезпечити необхідне обладнання цієї каси та надійне збереження коштів у ній.

Питання до аудиторії: як повинна бути обладнана каса?

Якщо з вини керівника підприємства не були створені необхідні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх збереження та транспортування, то він несе за це відповідальність у порядку, встановленому законодавством України.

Питання до аудиторії: який порядок отримання готівки в банку на виплату зарплати?

Відповідно до «Положення» №148 встановлена така гранична сума готівкових розрахунків:

• 10 тис. грн - для розрахунків між собою для суб’єктів господарювання (двох юросіб, або юрособи та фізособи-підприємця),
• 50 тис. грн - для розрахунків, у яких хоча б однією стороною (платником або одержувачем коштів) є звичайна фізособа (не підприємець). Таке ж обмеження встановлено і для розрахунків між фізособами за договором купівлі-продажу, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи.

Обмеження щодо готівкових розрахунків не поширюються на:

1. розрахунків суб'єктів господарювання з бюджетами та державними цільовими фондами;
2. добровільних пожертвувань та благодійної допомоги;
3. використання готівки, виданої на відрядження;
4. виплат, пов'язаних з оплатою праці.

Платежі понад установлені граничні суми повинні проводитися через шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки.

Слід відзначити, що якщо підприємство здійснює розрахунки готівкою без відкриття поточного рахунка, а шляхом внесення через банки готівкових коштів для подальшого їхнього перерахування на рахунки інших підприємств, то ці кошти для платників є готівковими, а для одержувачів коштів - безготівковими.

Документальним підтвердженням оплати готівкою є: фіскальний чек, розрахункова квитанція, корінець прибуткового касового ордеру.

Підприємство витрачає готівкову виручку на закупівлю необхідних товарів, сировини, матеріалів, МШП, які використовуються в діяльності підприємства, сплачує за послуги, виплачує заробітну плату працівникам.

Якщо розрахунки здійснюються за допомогою електронних платіжних засобів*, вони вважаються безготівковими.

2. Документальне оформлення готівкових розрахунків

Уся готівка, що надходить до каси підприємства, повинна своєчасно (в день надходження) і в повній сумі оприбутковуватися.

Якщо суб’єкти господарювання не здійснюють продаж товарів та не надають послуги, то оприбуткування готівки здійснюється на підставі прибуткових касових ордерів в касовій книзі. (питання до аудиторії: хто виписує прибутковий касовий ордер – бухгалтер, реєструє в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, передає касиру. Касир отримує ПКО, приймає готівку, підписує ПКО та віддає корінець ПКО особі, що внесла кошти. Касир заносить дані ПКО у касову книгу).

Суб’єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів та/або надають послуги, зобов’язані встановити РРО (реєстратор розрахункових операцій) або ПРРО - програмний РРО (теж саме, що і РРО, тільки на комп’ютері або смартфоні). З 1 січня 2022 використання РРО або програмного РРО є обов'язковим при наданні послуг та продажу товарів.

* Електронний платіжний засіб – платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Форми електронних платіжних засобів:

• мобільні платіжні інструменти – електронний платіжний засіб, реалізований в апаратно-програмному середовищі мобільного телефону або іншого бездротового пристрою користувача (пункт 1.19-3 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»);
• платіжні картки – електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором (пункт 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Реєстратор розрахункових операцій - пристрій, призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг). В момент операції зв’язується з ДПС по інтернету і операції надається унікальний номер, який відображається у електронному розрахунковому документі * (фіскальному чеку).

Підприємства, які зобов’язані використовувати РРО, можуть на власний розсуд вести або не вести касову книгу.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. (Наприклад, приватна лікарня приймає готівку із застосуванням РРО. В кінці дня на суму всіх надходжень (відповідно до Z-звіту) виписують прибутковий касовий ордер. Виручку здають інкасатору – виписують на всю суму видатковий касовий ордер. Дані ПКО та ВКО заносять до касової книги)

Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, представляє собою зберігання щоденних фіскальних звітних чеків - щоденних Z-звітів (підсумковий звіт за день, де відображається загальна сума виручки) в електронній формі протягом не менш як 5 років і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками/електронними фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку.

Поряд із цим копії Z-звітів в електронному вигляді повинні передаватися до фіскального сервера органів ДПС. (тобто підприємство самостійно визначає, який регістр в електронній формі воно буде вести замість касової книги, веде цей регістр і протягом 5-х років зберігає щоденні фіскальні звітні чеки - щоденні Z-звіти. Також щоденно відправляє копії Z-звітів до ДПС).

Оприбуткуванням готівки в касах суб'єктів господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням КОРО без застосування РРО, є занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Оприбуткування та облік фізичними особами-підприємцями отриманих доходів здійснюється в книгах обліку доходів і витрат/у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Готівка використовується підприємством для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків із бюджетом і державними цільовими фондами за податками та зборами.

Підприємства мають право тримати в неробочий час у своїх касах готівковий виторг у межах, що не перевищують установленого ліміту каси.

Питання до аудиторії: що таке ліміт каси?

* Електронний розрахунковий документ - це документ, створений у момент проведення розрахункової операції та зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу із присвоєнням йому фіскального номера фіскальним сервером контролюючого органу або присвоєнням йому фіскального номера із діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити розрахункового документа за встановленою формою. Найчастіше фіскальний чек.

Ліміт залишку готівки в касі

Ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час та забезпечити роботу на початку наступного робочого дня. Встановлення ліміту каси здійснюється підприємствами самостійно на підставі розрахунку (за даними з середньоденного надходження або видачі готівки за будь-який період року, що передує даті розрахунку), який підписується головним бухгалтером та керівником підприємства. Ліміт каси визначається з урахуванням режиму та специфіки діяльності підприємства, віддаленості його від банків, обсягів касового обігу, встановлених термінів здачі готівки, тривалості операційного часу банку та інших факторів.

Якщо ліміт каси не буде встановлено підприємством, то ліміт такої каси вважається нульовим. Уся готівка, що знаходиться в касі такого підприємства і не передана до банку для зарахування на рахунок підприємства, буде вважатися понадлімітною.

Готівка, що отримана підприємством у банку для виплат, що відносяться до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій і дивідендів, може зберігатися в касі понад встановлений ліміт протягом п’яти робочих днів, враховуючи день її отримання в установі банку.

Видача готівки з каси здійснюється за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями, до яких можуть бути додані заяви на видачу готівки.

Питання до аудиторії про ВКО: виписує бухгалтер, реєструє у Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, підписують керівник, гол.бух, передають касиру. Касир перевіряє документ, що посвідчує особу, заносить ці дані до ВКО; особа, яка отримує готівку власноруч прописує суму одержання, підписується, проставляє дату. Касир підписує ВКО та видає кошти. ВКО містить 4 підписи. Керівник може не підписувати, якщо він розписався на заяві на видачу готівки і ця заява додається до ВКО).

Усі виплати готівки в національній валюті підприємства відображають у Касовій книзі. Записи в Касовій книзі здійснює касир за операціями надходження або видачі готівки за кожним касовим ордером у день її надходження або видачі.

3. Відомість 1-м спрощеної форми обліку

Для обліку готівкових розрахунків «загальним» і спрощеним планом рахунків передбачено рах. 30 «Готівка». У загальному плані рахунків він має 2 субрахунки (301, 302). Для обліку касових операцій при використанні спрощеної форми обліку, застосовується Відомість 1-м, розділ І.

В розділі І здійснюються записи за операціями з готівкою і грошовими документами за дебетом і кредитом рахунка 30 «Каса».

У графі 3 відомості 1-м до початку записів вказується об'єкт обліку: каса (підприємства чи операційна), грошові документи.

У графі 4 розділу І (для рахунка 30) вказується відповідне сальдо за цим рахунком на початок місяця, відносно якого здійснюються записи про господарські операції.

Усі записи у відомості 1-м здійснюються в розрізі кореспондуючих рахунків у хронологічному порядку на підставі первинних та зведених облікових документів, до яких відносять звіти касира з доданими до них прибутковими та видатковими касовими ордерами. Операції в іноземній валюті відображаються в окремій відомості 1-м у валюті здійснення операцій (Таблиця 1).

Питання для самоконтролю:

1. Які операції називаються касовими?
2. Які існують граничні суми готівкових розрахунків?
3. Визначте поняття «Реєстратор розрахункових операцій»?
4. Який порядок оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО?

Література:

1. Михайлов М.Г., Полятикіна Л.І., Славкова О.П. Організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу. - К.: Центр учбової літератури, 2008. С. 158-162.
2. Милявська Е.П., Жабін О.І. Облік на підприємствах малого бізнесу: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. С. 37-41.
3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. №148 зі змінами.

Лекція 5

Організація обліку безготівкових розрахунків

План

1. Види банківських рахунків та їх призначення.
2. Платіжні паперові інструменти.
3. Електронна система «клієнт-банк»

1. Види банківських рахунків та їх призначення

Основна маса розрахунків ведеться безготівковими коштами.

Безготівкові розрахунки - перерахування коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, унесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

Надавач платіжних послуг – фінансова установа, у якому відкритий рахунок платника/отримувача/стягувача для виконання платіжних операцій. До надавачів платіжних послуг належать банки та небанківські надавачі платіжних послуг

Безготівкові розрахунки здійснюються банком на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування. Для організації безготівкових розрахунків підприємство відкриває в банку поточний рахунок. При цьому не забороняється відкриття поточних рахунків і в інших банках та додаткових поточних рахунків в цьому ж банку.

Крім поточного рахунку у цьому ж банку можуть бути відкриті кредитний і вкладний рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Синтетичний облік безготівкових розрахунків малі підприємства здійснюють на активному рахунку та 31 «Рахунки в банках». За дебетом рахунків відображається надходження коштів на підприємство, а за кредитом - їхнє використання.

Інформація з усіх первинних документів щодо надходження та використання готівки і безготівкових грошових коштів переноситься до відомості 1-м (розділ І і ІІ).

Відкриття рахунків у банку регламентується Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженою Постановою Правління НБУ № 162 від 29.07.2022р.

Для укладання з банком договору на розрахунково-касове обслуговування та для відкриття поточного рахунку особа, яка від імені клієнта відкриває поточний рахунок, повинна подати:

1. пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та ідентифікаційний код;
2. подати Перелік осіб, які мають право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні інструкції (директора, головного бухгалтера, їх заступників). Перелік повинен містити такі обов'язкові реквізити: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) розпорядника рахунку та його підпис.
3. подати документи, що підтверджують повноваження осіб, які мають право розпоряджатися рахунком (накази, протокол, рішення засновників, довіреності тощо); завірені копії паспортів та кодів ЄДРПОУ цих осіб.
4. подати копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту, засновницького договору, установчого акта/положення). Юридичні особи, установчі документи яких оприлюднені на порталі електронних сервісів, установчий документ у паперовій формі не подають;
5. Лист про структуру власності;
6. заповнити заяву про відкриття поточного рахунку (у заяві зазначається назва підприємства, його юридична адреса, код ЄДРПОУ, код виду економічної діяльності, вид рахунку, який бажають відкрити, для яких цілей відкривається рахунок. Підписує заяву особа, яка відкриває рахунок на користь підприємства. Печатка ставиться за наявності (використання печатки суб'єктом господарювання не є обов'язковим).
7. інші документи на прохання банку для проведення ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта.

Після відкриття рахунку банк надає клієнту довідку про відкриття рахунку та платіжні реквізити. Платіжними реквізитами є код ЄДРПОУ під-ва та № рахунку в міжнародному форматі IBAN.

З 05 серпня 2019 року в Україні запроваджено міжнародний номер банківського рахунку за стандартом IBAN: літерно-цифровий код з 29 знаків.

Наприклад, банківські реквізити малого підприємства:

ОСББ «Західнодонбаська, 11/1» ЄДРПОУ 40216643,

р/с: UA123052990000026009050248786 в АТ КБ «Приватбанк»

Банк не має права визначати та контролювати інші обмеження прав підприємства щодо розпорядження своїми коштами, крім тих обмежень, які передбачені в договорі між підприємством та банком або законодавством України.

Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученням власників цих коштів або на підставі платіжних вимог у разі примусового списання коштів.

2. Платіжні паперові інструменти

Для здійснення розрахунків малі підприємства можуть використовувати розрахунки за допомогою платіжної інструкції, акредитивну, інкасову, вексельну форми розрахунків, а також форми розрахунків розрахунковими чеками.

Якщо до банку від підприємства надійшло одночасно декілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються в такому порядку:

1. у першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду;
2. у другу - списуються кошти за розрахунковими документами до бюджету;
3. у третю - кошти за розрахунковими документами в порядку послідовності їх надходження.

Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам установлених стандартів та вміщувати (залежно від їх форми) необхідні реквізити.

Більшість малих підприємств використовує платіжні інструкції, якими оформлюють розрахунки за фактично відвантажену продукцію, здійснюють передплату, перераховують суми заробітної платті і пенсії фізичним особам на їх банківські рахунки, сплачують податки, збори і страхові внески до бюджету) і державних цільових фондів тощо.

Платіжна інструкція - це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Платіжна інструкція повинна містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Надрукована платіжна інструкція (створене за умови дистанційного обслуговування) дійсна до виконання 10 днів.

Рис. 1. Платіжна інструкція з системи «Клієнт-банк», проведене банком

Платіжна інструкція друкується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше ніж два). За умови дистанційного обслуговування не друкується.

За умови використання роздрукованих платіжних інструкцій:

Перший примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення) має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачена) та підписи/підпис відповідальних осіб/особи.

При підписуванні розрахункового документа не дозволяється використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів.

Однією з найзручніших форм розрахункових документів є також розрахункові чеки, які використовують при розрахунках за отримати товари, виконані роботи чи надані послуги.

3. Система клієнт-банк

Крім паперової форми документів, на підставі яких ведуться розрахунки, клієнти банків можуть застосовувати систему "клієнт-банк" - це система дистанційного управління рахунками.

Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів "клієнт-банк" і оброблення його електронних документів банком є окремий договір між ним і банком.

Рис.2. Головна сторінка підприємства в системі клієнт-банк у Приватбанку

Вона дозволяє:

• введення даних, друк, відправка та контроль статусів документів (сформований, підписаний, відправлений, проведений) в національній та іноземній валюті;
• отримання виписок по рахунку клієнта за будь-який період; повідомлень, що стосуються відмови у прийнятті до виконання платіжних доручень; оперативної інформації (телеграми НБУ, курси валют,% ставки за кредитами і депозитами і т.д.);
• формування та відправку в банк заявок на купівлю/продаж валюти;
• створення платежів у форматі SWIFT (міжнародні платежі);
• підтримку імпорту/експорту документів.

Рис. 3. Підписання (вибір ключа та введення пароля – внизу) на створену платіжну інструкцію

Рис.4. Створення виписки за січень 2023 року

Інформація від клієнта в банк і з банку до клієнта надходить оперативно:

• платіжний документ створюється, шифрується і відправляється за 5-10 хвилин;
• щохвилини платіжні документи автоматично потрапляють у банківську систему і відображаються у виконавця;
• по кожному відправленому клієнтом документу приходить повідомлення про час обробки та відправки документа банком через систему електронних платежів НБУ;
• по кожному зарахуванню коштів на рахунок клієнта автоматично формується повна інформація про платежі;
• щоденно клієнт отримує остаточні виписки по своїх рахунках з повною інформацією про транзакції.

Система "Клієнт-Банк" забезпечує безпеку при обміні інформацією.

• всі дані, передані в банк або прийняті від банку, шифруються спеціальним методом згідно стандартів ISO 8730 та ISO 8731 з використанням пароля і підрахунком контрольної суми файлу, що забезпечує повну конфіденційність прийому і передачі інформації;
• до бази даних відсутній доступ за допомогою будь-яких засобів, крім як з програми "Клієнт-Банк", тобто база даних є повністю ізольованою від стороннього втручання.

Простота використання програми і зручність.

• програма допомагає правильно заповнити поля документів, роздрукувати їх на комп'ютері, а також веде архів переданих та отриманих документів. Програма оснащена довідниками і має можливість роботи з документами з інших систем;
• програма відповідає вимогам автоматизованого бухгалтерського обліку;
• виключає число помилок при формуванні платіжних документів через систему шаблонів програмного забезпечення;
• здійснює розрахунки протягом продовженого операційного дня;
• можливість контролю і прогнозу в клієнтській частині коштів на рахунку клієнта при наборі платіжного доручення;
• є повна вбудована інтерактивна допомога стосовно програмного комплексу, за допомогою якої можна з легкістю розібратися в будь-якому питанні;
• унікальне використання довідника "призначення платежу" з можливістю вибору як за окремим обраним клієнтом так і за всіма платежами;
• автоматичне або ручне присвоєння номера платежів.

4. Аналітичний облік на рахунку № 31 "Рахунки в банках здійснюється за виписками банку.

Основою для запису операцій на рахунку № 31 "Рахунки в банках" є виписки з цього рахунка.

Записи банку і підприємства мають бути ідентичними, але потрібно врахувати, що рахунок № 31 "Рахунки в банках" підприємства є активними, а для банку ці рахунки підприємств є пасивними рахунками. Тому на дебеті у Виписці банку буде показана сума коштів, списана з рахунка підприємства, а на кредиті - зарахована на нього сума, відповідно сальдо у Виписці буде на кредиті рахунка. Сальдо на рахунку № 31 "Рахунки в банках" завжди має бути однаковим як в обліку банку, так і підприємства.

Виписка банку є регістром аналітичного обліку по рахунку, а тому обов'язково має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті і кредиті, а і також залишки коштів на початок і кінець періоду.

Рис.5 Фрагмент виписки банку

Питання для самоконтролю:

1. Які розрахунки називаються безготівковими?
2. Які документи подають для відкриття поточного рахунку в банку?
3. Визначте поняття «платіжна інструкція». У якому вигляді (паперовому, електронному) її можна виконувати?
4. Які види операцій дозволяє виконувати система дистанційного управління рахунками «Клієнт-банк»?

Література:

1. Дробязко С.І., Козир Т.М., Холод С.Б. Облік та оподаткування підприємств малого бізнесу. Навч. посіб. – ЦУЛ, 2012. С. 118-122.
2. Підприємництво та основи бізнесу. Практикум: Навчальний посібник / [Біляк Т.О., Бірюченко С.Ю., Бужимська К.О., та ін.]; під заг. ред. Т.П. Остапчук. Житомир : Житомирська політехніка, 2023. С. 32-40.

Тема 5. Організація обліку необоротних активів та амортизації (зносу)

Лекція 7

Особливості обліку необоротних активів у малих підприємствах. Відомість 4-м.

План

1. Організація обліку необоротних активів.
2. Оцінка основних засобів.
3. Документальне оформлення руху необоротних активів.
4. Облік в системі рахунків. Відомість 4-М.

1. Після вивчення цієї теми студенти зможуть:

• дати загальну характеристику основним засобам;
• ознайомитися із законодавчими та нормативними актами, які регулюють питання обліку основних засобів;
• засвоїти методику нарахування амортизації основних засобів (сам.робота)
• засвоїти послідовність документування операцій з обліку основних засобів;
• опанувати методику організації аналітичного та синтетичного обліку основних засобів в умовах спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

У процесі господарської діяльності підприємства малого бізнесу, як і всі інші суб'єкти господарювання, використовують основні засоби (часто – орендують).

1. Організація обліку необоротних активів

Правильність обліку та контролю за збереженням та ефективним використанням даного виду майна на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який обов'язково повинен містити розділ щодо обліку основних засобів.

У цьому розділі необхідно передбачити:

• перелік первинних документів з обліку основних засобів, якими повинні користуватися на даному підприємстві;
• список осіб, які мають право підписувати документи, що підтверджують рух основних засобів та порядок контролю за матеріально відповідальними особами;
• порядок оцінювання основних засобів;
• метод та порядок нарахування амортизації;
• визначення ліквідаційної вартості основних засобів;
• термін корисної експлуатації основних засобів;
• облік орендованих основних засобів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначаються П(С)БО7, норми якого поширюються і на підприємства малого бізнесу, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

До основних засобів належать матеріальні активи, наявні на підприємстві для використання їх у процесі виробництва, поставки товарів і надання послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триває більше за рік).

Об'єктом основних засобів є закінчений пристрій з усім пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструктивно об'єднаних предметів однакового чи різного призначення, які мають для їх обслуговування загальне пристосування, приладдя, управління та єдиний фундамент, внаслідок чого кожний предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).

Термін корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифікований.

2. Оцінка основних засобів.

Види вартості НА:

1. первісна – фактична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
2. переоцінена
3. залишкова
4. вартість, яка амортизується
5. ліквідаційна
6. справедлива

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

• сум, що сплачуються постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
• реєстраційних зборів, державного мита і аналогічних платежів, здійснюваних у зв'язку з придбанням, (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
• витрат на страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрат на установку, монтаж, налагоджування основних засобів;
• інших витрат, безпосередньо пов'язаних із доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою;
• % за кредит включаються у разі створення кваліфікаційних активів (кваліф. активи – ті, які потребують тривалого часу на їх створення). Більшість кваліфікаційних активів - це необоротні активи.

З перебігом часу ситуація на ринку може змінюватися, і вартість основних засобів або нематеріальних активів також може змінюватися. Підприємству необхідно або дооцінювати, або уцінювати НА.

Підприємство переоцінює НА, якщо його залишкова вартість значно (більше 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Переоцінюються всі об’єкти групи.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудовування, дообладнання, реконструкція тощо), яке спричинює збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Крім придбання за плату основні фонди можуть надходити на підприємство як внесок засновників до статутного фонду. Якщо в такому випадку виникають витрати з транспортування, монтажу, налагодження таких основних засобів, то в обліку суб'єктів малого бізнесу - платників єдиного податку за ставками 3% (платники ПДВ) та 5% (неплатники ПДВ) є розходження.

Платник єдиного податку за ставкою 5% (неплатник ПДВ) всю суму таких витрат відносить на збільшення вартості активу, що внесено до статутного капіталу. Платник єдиного податку за ставкою 3% (платник ПДВ) з суми таких витрат відокремлює податковий кредит з ПДВ.

Правильний облік операцій з вибуття основних засобів є дуже важливим для малих підприємств, що використовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, тому що такі операції впливають на їх податкові зобов'язання з єдиного податку. Згідно ПКУ, у разі здійснення операцій з продажу основних засобів виторгом від реалізації вважається різниця між сумою, яку отримано від реалізації основних фондів, та їх залишковою вартістю.

3. Документальне оформлення руху необоротних активів

Підставою для обліку основних засобів є акти здавання-приймання основних засобів (ф. №03-1), акти здавання-приймання відремонтованих, реконструйованих і модернізованих основних засобів (ф. № 03-4), відомості перерахунку балансової вартості основних засобів у зв'язку з їх індексацією.

Аналітичний облік основних засобів ведеться за групами та їх місцезнаходженням з використанням первинних форм № 03-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів», №03-7 «Опис інвентарних карток щодо обліку основних засобів», № 03-8 «Картка обліку руху основних засобів». № 03-9 «Інвентарний список основних засобів».

4. Інформація з усіх первинних документів щодо обліку основних засобів переноситься до відомості 4-м (розділ І, II), що є регістром синтетичного і аналітичного обліку основних засобів на малих підприємствах.

У цьому реєстрі відображаються обороти за дебетом і кредитом рахунків:

• у розділі І -10 «Основні засоби»;
• 13 «Знос необоротних активів»;
• у розділі ІІ - 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»; 15 «Капітальні інвестиції»; 35 «Поточні фінансові інвестиції».

У графах 6-9 1 розділу відомості 4-м відображаються дані про надходження необоротних активів (крім капітальних інвестицій) і нематеріальних активів.

У графах 10-15 відображаються дані про продаж, безкоштовну передачу, уцінку та зменшення їх корисності.

Для визначення залишку на кінець звітного періоду за рахунком 10 (графа 18)

Питання для самоконтролю:

1. Що визначається в наказі про облікову політику щодо обліку необоротних активів?
2. Якщо підприємство використовує спрощену форму оподаткування (єдиний податок), перебуває на 3 групі – неплатник ПДВ, до складу чого відносять суми ПДВ?
3. У якій відомості спрощеної форми обліку відображається інформація з усіх первинних документів щодо обліку основних засобів?

Література:

1. Милявська Е.П., Жабін О.І. Облік на підприємствах малого бізнесу: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. С. 77-87.
2. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, прийняті Наказами МФУ у 2000-2009 рр. зі змінами.

Тема 5. Організація обліку необоротних активів та амортизації (зносу)

Лекція 7

Особливості обліку необоротних активів у малих підприємствах. Відомість 4-м.

План

1. Організація обліку необоротних активів.
2. Оцінка основних засобів.
3. Документальне оформлення руху необоротних активів.
4. Облік в системі рахунків. Відомість 4-М.

1. Після вивчення цієї теми студенти зможуть:

• дати загальну характеристику основним засобам;
• ознайомитися із законодавчими та нормативними актами, які регулюють питання обліку основних засобів;
• засвоїти методику нарахування амортизації основних засобів (сам.робота)
• засвоїти послідовність документування операцій з обліку основних засобів;
• опанувати методику організації аналітичного та синтетичного обліку основних засобів в умовах спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

У процесі господарської діяльності підприємства малого бізнесу, як і всі інші суб'єкти господарювання, використовують основні засоби (часто – орендують).

1. Організація обліку необоротних активів

Правильність обліку та контролю за збереженням та ефективним використанням даного виду майна на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який обов'язково повинен містити розділ щодо обліку основних засобів.

У цьому розділі необхідно передбачити:

• перелік первинних документів з обліку основних засобів, якими повинні користуватися на даному підприємстві;
• список осіб, які мають право підписувати документи, що підтверджують рух основних засобів та порядок контролю за матеріально відповідальними особами;
• порядок оцінювання основних засобів;
• метод та порядок нарахування амортизації;
• визначення ліквідаційної вартості основних засобів;
• термін корисної експлуатації основних засобів;
• облік орендованих основних засобів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначаються П(С)БО7, норми якого поширюються і на підприємства малого бізнесу, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

До основних засобів належать матеріальні активи, наявні на підприємстві для використання їх у процесі виробництва, поставки товарів і надання послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триває більше за рік).

Об'єктом основних засобів є закінчений пристрій з усім пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструктивно об'єднаних предметів однакового чи різного призначення, які мають для їх обслуговування загальне пристосування, приладдя, управління та єдиний фундамент, внаслідок чого кожний предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).

Термін корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифікований.

2. Оцінка основних засобів.

Види вартості НА:

1. первісна – фактична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
2. переоцінена
3. залишкова
4. вартість, яка амортизується
5. ліквідаційна
6. справедлива

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

• сум, що сплачуються постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
• реєстраційних зборів, державного мита і аналогічних платежів, здійснюваних у зв'язку з придбанням, (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
• витрат на страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрат на установку, монтаж, налагоджування основних засобів;
• інших витрат, безпосередньо пов'язаних із доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою;
• % за кредит включаються у разі створення кваліфікаційних активів (кваліф. активи – ті, які потребують тривалого часу на їх створення). Більшість кваліфікаційних активів - це необоротні активи.

З перебігом часу ситуація на ринку може змінюватися, і вартість основних засобів або нематеріальних активів також може змінюватися. Підприємству необхідно або дооцінювати, або уцінювати НА.

Підприємство переоцінює НА, якщо його залишкова вартість значно (більше 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Переоцінюються всі об’єкти групи.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудовування, дообладнання, реконструкція тощо), яке спричинює збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Крім придбання за плату основні фонди можуть надходити на підприємство як внесок засновників до статутного фонду. Якщо в такому випадку виникають витрати з транспортування, монтажу, налагодження таких основних засобів, то в обліку суб'єктів малого бізнесу - платників єдиного податку за ставками 3% (платники ПДВ) та 5% (неплатники ПДВ) є розходження.

Платник єдиного податку за ставкою 5% (неплатник ПДВ) всю суму таких витрат відносить на збільшення вартості активу, що внесено до статутного капіталу. Платник єдиного податку за ставкою 3% (платник ПДВ) з суми таких витрат відокремлює податковий кредит з ПДВ.

Правильний облік операцій з вибуття основних засобів є дуже важливим для малих підприємств, що використовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, тому що такі операції впливають на їх податкові зобов'язання з єдиного податку. Згідно ПКУ, у разі здійснення операцій з продажу основних засобів виторгом від реалізації вважається різниця між сумою, яку отримано від реалізації основних фондів, та їх залишковою вартістю.

3. Документальне оформлення руху необоротних активів

Підставою для обліку основних засобів є акти здавання-приймання основних засобів (ф. №03-1), акти здавання-приймання відремонтованих, реконструйованих і модернізованих основних засобів (ф. № 03-4), відомості перерахунку балансової вартості основних засобів у зв'язку з їх індексацією.

Аналітичний облік основних засобів ведеться за групами та їх місцезнаходженням з використанням первинних форм № 03-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів», №03-7 «Опис інвентарних карток щодо обліку основних засобів», № 03-8 «Картка обліку руху основних засобів». № 03-9 «Інвентарний список основних засобів».

4. Інформація з усіх первинних документів щодо обліку основних засобів переноситься до відомості 4-м (розділ І, II), що є регістром синтетичного і аналітичного обліку основних засобів на малих підприємствах.

У цьому реєстрі відображаються обороти за дебетом і кредитом рахунків:

• у розділі І -10 «Основні засоби»;
• 13 «Знос необоротних активів»;
• у розділі ІІ - 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»; 15 «Капітальні інвестиції»; 35 «Поточні фінансові інвестиції».

У графах 6-9 1 розділу відомості 4-м відображаються дані про надходження необоротних активів (крім капітальних інвестицій) і нематеріальних активів.

У графах 10-15 відображаються дані про продаж, безкоштовну передачу, уцінку та зменшення їх корисності.

Для визначення залишку на кінець звітного періоду за рахунком 10 (графа 18) необхідно до залишку на початок звітного періоду (графа 5) додати дебетовий оборот за період (графа 9) і відняти кредитовий оборот за період (графа 16).

У графах 20-26 відображають операції з нарахування амортизації (зносу) та її списання у разі вибуття необоротних активів.

Залишок за рахунком 13 «Знос необоротних активів» (графа 27) визначається так: до залишку на початок періоду (графа 19) додається кредитовий оборот за період (графа 24) і віднімається дебетовий оборот за період (графа 26).

Синтетичний облік ОЗ, НА ведеться на рах.10 «Основні засоби». Д – надходження, дооцінка; К – списання вартості внаслідок реалізації, ліквідації, уцінки.

Таблиця 1
Типова кореспонденція рахунків до обліку необоротних активів

Питання для самоконтролю:

1. Що визначається в наказі про облікову політику щодо обліку необоротних активів?
2. Якщо підприємство використовує спрощену форму оподаткування (єдиний податок), перебуває на 3 групі – неплатник ПДВ, до складу чого відносять суми ПДВ?
3. У якій відомості спрощеної форми обліку відображається інформація з усіх первинних документів щодо обліку основних засобів?

Література:

1. Милявська Е.П., Жабін О.І. Облік на підприємствах малого бізнесу: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. С. 77-87.
2. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, прийняті Наказами МФУ у 2000-2009 рр. зі змінами.